Історія України 10 клас

Практичне заняття . Здобутки і прорахунки УЦР у державотворчому процесі

використано матеріал з сайту: http://pidruchniki.com/1543042261940/politekonomiya/znachennya_tsentralnoyi_radi_dlya_ukrayini

Значення Центральної Ради для України

- Формування Української державності.

- Визначення політико-економічних відносин в українському суспільстві. - Центральна Рада - перший офіційний уряд, що представляв інтереси українського народу.

Прорахунки та успіхи Центральної Ради

Прорахунки

Рада свідомо ухилялась від вирішення гострих соціально-економічних питань. Не зуміла налагодити ефективного керівництва в Україні, забезпечити міста продовольством, домогтися порядку й законності. УЦР не змогла організувати українську армію.

Успіхи

Домоглася визнання прав українського народу на власну державу, культуру, мову. Її незалежність дипломатично визнали європейські країни. Центральна Рада зуміла перемогти більшовиків України. Була прийнята Конституція Української Народної Республіки.

Основні недоліки економічної політики ЦР

Немарксиські соціалісти не сприймали економічної програми ортодоксальних марксистів,! боролись проти її здійснення. Соціальним ідеалом "батька" Махна була "селянська республіка" без центральної влади з відособленим сімейним господарством заможних селян, справедливим товарним обміном між містом і селом.

Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

18 лютого (тут і далі дати подано за новим стилем) 1918 р. німецькі війська перейшли в наступ по всьому фронту від Балтійського моря до Карпат. У наступі брали участь 450 тис військовослужбовців німецьких та австро-угорських військ.

1 березня Київ окуповано німцями, 7 березня в Київ повернувся уряд ЦР. Однак незабаром між ЦР і німецько-австрійською адміністрацією виник конфлікт.

Причини та наслідки конфлікту ЦР і німецько-австрійської адміністрації

ЦР наполягала на проведенні виборів в Установчі збори, німецьке та австро-угорське командування заважало цьому. - ЦР продовжувала обіцяти народу здійснити реформи, проголошені ІІІ

Універсалом. Окупаційна влада, спираючись на поміщиків і буржуазію, не збиралася надавати ЦР таку можливість. - Усупереч волі ЦР поміщикам поверталася земля, робочий день на підприємствах подовжувався, погіршувалися умови праці. - Усупереч волі ЦР Україну поділено на дві частини. Австро-Угорщина окупувала Подільську, Херсонську, Катеринославську та Волинську губернії.

Німеччина - решту. Почалися грабунки, репресії проти населення. - Німеччина та Австро-Угорщина сприяли державному перевороту в Україні, унаслідок якого ЦР було розпущено, а на чолі держави став гетьман Павло

Скоропадський (квітень 1918 р.).

- Суть перевороту полягала в спробі шляхом зміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну створити нову модель Української держави, яка була б здатною зупинити радикалізацію, дезорганізацію й деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм. Сам П. Скоропадський так характеризував свою програму: "Створити здібний до державної праці сильний уряд; відбудувати армію та адміністративний апарат, яких у той час фактично не існувало, і за їх поміччю відбудувати порядок, опертий на право; провести необхідні політичні й соціальні реформи. Політичну реформу я уявляю собі так: ні диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, а рівномірна участь усіх класів суспільства в політичному житті краю. Соціальні реформи я хотів проводити в напрямі збільшення числа самостійних господарств коштом зменшення обширу найбільших маєтків".

- Державний переворот був узгоджений із представниками німецької військової адміністрації. Фактично він здійснювався під її контролем, але при формальному нейтралітеті німецької сторони.

- Очоливши гетьманат, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади. Він призначав отамана (голову) Ради міністрів, мав право затверджувати й розпускати уряд, контролював зовнішньополітичну діяльність держави, міг оголошувати воєнний чи особливий стан, проводити амністію. У "Грамоті до всього українського народу" гетьман обіцяв "забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці".

- Переважна більшість членів уряду П. Скоропадського була українського походження, у тому числі і його голова професор історії права М. Василенко, великий землевласник Ф. Лизогуб, який потім очолив уряд, видатний український діяч Д. Дорошенко та ін. Проте після відставки Ф. Лизогуба в сформованому 14 листопада проантантівському й проросійському уряді на чолі із С. Гербелем українців майже не було

- Для періоду гетьманства характерний розвиток інституту державної служби. В основу вимог до держслужбовців були покладені не їхні політичні уподобання, а професійні ознаки. Згідно з гетьманською "Грамотою до всього українського народу" від 29 квітня урядовці, окрім міністрів Центральної Ради та їхніх заступників, були залишені на посадах. Відповідно до закону "Про порядок призначення на державну службу" від 25 травня кожен, хто перебув чи вступав на державну службу, а також військові й судді мали приносити "урочисту обітницю" на вірність Українській державі.

- Програма П. Скоропадського передбачала:

- створення дієздатних органів державної влади та армії;

- проведення реформ, які забезпечують зміцнення законності й порядку в країні.

Економічна, внутрішня та зовнішня політики Української Держави

- Зберігалось поміщицьке землеволодіння.

- Створена грошово-банківська система (уведена власна національна одиниця - гривня).

- Уведено 9-12 годинний робочий день.

- Створювались українські гімназії, відкрився університет у Кам'янці-Подільському, створено Українську академію наук, Національний архів, Національну бібліотеку.

- УНР перетворювалася в Українську Державу (УД) на чолі з гетьманом.

- Були заборонені збори, з'їзди, демонстрації, страйки.

- Відновлене як окремий стан козацтво (його скасувала Катерина ІІ в 1765 р.). - Органи місцевого самоврядування ліквідовувалися.

- Переговори між урядами УД і Криму відбулися восени 1918 р. незадовго до падіння гетьманського режиму. Попередньо була досягнута згода про об'єднання Криму з УД на правах крайової автономії, але договір був не підписаний.

- Не вдалося вирішити проблему повернення Холмщини й Підляшшя Україні (відповідно до Брестського мирного договору). Австро-Угорщина продовжувала окупацію цих територій до листопада 1918 р., а потім Холмщину й Підляшшя зайняли польські збройні сили. Кордон між УД і Польщею так і не був установлений.

- Не був установлений кордон з РРФСР через територіальні розбіжності й претензії обох сторін.

Український національний союз 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні в Києві створює Директорію - міжпартійний колегіальний орган, що висував претензії до верховної влади в Україні. Директорії судилося бути вищою владою в Україні фактично до квітня 1919 р., офіційно - до листопада 1920 р.

Аграрна реформа Директорії

Директорія проголосила Вилучення земель у поміщиків.

Директорія здійснила

- Термін і порядок розподілу земель не визначено.

- Землі іноземців (в основному поляків) розподілу не підлягали. - Прийнято рішення про компенсацію поміщикам за землю.

Соціально-економічні реформи

Директорія проголосила

- Прийняття заходів із відновлення промисловості.

- Уведення робітничого контролю на виробництві.

- Здійснення заходів із надання допомоги безробітним та іншим категорія нужденних.

Директорія здійснила - В умовах громадянської війни й інтервенції, соціально-економічні реформи били відкладені. - Головним завданням Директорії стала перевага в громадянській війні.

10 листопада 1918 р. Тимчасовий Державний Секретаріат (уряд, що був призначений Національною Радою) прийняв присягу й проголосив створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Аграрна реформа ЗУНР

- Маєтки великих землевласників (переважно поляків) експропріювались (переходили у власність держави).

- Передбачалось наділити землею малоземельних і безземельних селян. У квітні 1919 р. до цієї роботи приступила спеціальна комісія.

У 1919-1920 рр. держави-переможниці в Першій світовій війні скликали в Парижі конференцію з підготовки та підписання мирних договорів. Ця конференція вирішила й долю ЗУНР: було визнане право Польщі на окупацію Східної Галичини, право Чехословаччини - на Закарпаття, Румунії - на Буковину.

У січні 1919 р. Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України оприлюднив Маніфест, у якому оголошувалось про відновлення радянської влади. На цей час армія Директорії залишила Харків, і туди переїхав радянський уряд. Згідно з Маніфестом Україна набула назву - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, а з 1936 р. - УРСР). Особливо стійкий опір викликала аграрна політика більшовиків, що зводилась до продовольчої диктатури.

_Сутність продовольчої диктатури_

- Держава зосереджувала у своїх руках усе зерно, що було вироблене в селянських господарствах понад споживацьку норму. Норму визначив Раднарком.

- Зерно, вироблене понад споживацьку норму (його назвали "надлишок"), відповідно до декрету Раднаркому "Про продовольчу розверстку" вилучалось. - Вилучення зерна в селян здійснювали комнезами й спеціальні озброєні робітничі загони - продзагони, що використовували примусові заходи (аж до розстрілу) до селян, що відмовлялися віддавати зерно. - Вилучене зерно йшло на забезпечення хлібом армії, міст, селянської бідноти. - Селянам суворо заборонялось продавати зерно.

Продовольча диктатура, з одного боку, забезпечувала державу хлібом унаслідок пограбування селян, а з другого - посилювала владу держави над окремою особою. "У кого хліб, у того й влада", - часто цитували слова В. Леніна керівники різних рівнів.

На початку 1919 р. Добровольча армія Денікіна отримує кредит від США й зброю від Антанти. Це дало змогу Добровольчій армії активізувати свій наступ у Донбасі (розпочатий ще наприкінці 1918 р.).

Денікінський режим в Україні

- Відновлювалось поміщицьке землеволодіння.

- Уведено податок із селян, третину врожаю селяни повинні були віддавати поміщику безкоштовно за користування землею. - Селяни повинні були вносити також продовольчий податок на потреби армії (5 пудів зерна з десятини землі). - Продовжено робочий день (до 11-12 годин).

- Профспілки, створені в 1917-1918 рр., були розпущені. Замість них організовувались інші, лояльні до режиму. - Українська культура, мова зазнавали утисків.

- Принципи політики Денікіна: єдина, неподільна Росія; знищення більшовизму; тимчасова військова диктатура до закінчення війни.

- Уведено смертну кару за участь у повстаннях, більшовицьких організаціях, дезертирство з армії.

Україна в планах Врангеля

- Остаточна мета Врангеля - відновлення "єдиної й неподільної" Росії, більшовицької влади. - Проголосивши себе головою уряду Півдня Росії, намагався створити незалежну Кримську республіку (уважав це тимчасовим заходом). - Війська Врангеля розпочали наступ саме тоді, коли радянські війська вели бойові дії під Києвом (червень 1920 р.). Це мало полегшити Польщі перемогу над Радянською Росією й Україною. - Врангель провів переговори з делегацією УНР. Домовитись про союз із УНР не вдалося, тому що Врангель не визнавав незалежності України.

- Врангель намагався укласти військовий союз із Махном, але успіху не мав.

Махно перейшов на бік більшовиків.

Підпорядкування культурно-просвітницької діяльності політичним інтересам (1919-1920)

Заходи	Наслідки
Жорсткий контроль державних органів над діяльністю установ культури й освіти.	- Утрата творчої самостійності, пристосування.
- Примусове реформування закладів культури та освіти, спрямоване на зміцнення державної влади.	- Проведення реформ загальноосвітньої школи з метою перетворення шкіл на школи-комуни. - Уведення посади комісара вузу, обмеження самоуправління вузів. - Упровадження необгрунтованих новацій, що погіршували стан культури (наприклад руйнування дореволюційних пам'ятників, що мали художню цінність). - Реорганізація всіх видів шкіл у державні загальноосвітні.
- Закриття "ідейно ворожих" закладів культури, репресії проти діячів культури (з кінця 1920 р.).	- Закриття "Просвіт". - Змушена емігрувати Українська республіканська капела. - Ліквідація університетів (і створення на їхній базі інститутів народної освіти). - Закриття деяких театрів.
- Підтримка діячів пролетарської культури за класовою приналежністю, а не за талантом.	- Зниження рівня культури, забуття або загибель культурних надбань попередніх поколінь.