Історія України 9 клас

Тема: Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1948-1949 рр. в Австрійській імперії.

Мета: знайомити учнів із ситуацією, яка склалася на Західній Україні в період завершення революції (липень 1848 — початок 1849 року); визначити досягнення революції у Галичині; формувати вміння та навички аналізу історичних документів, складання плану; виховувати почуття патріотизму; розвивати вміння самостійно аналізувати та узагальнювати історичну інформацію, критично мислити й обстоювати свою життєву позицію.

   1.   Розгортання революційних подій в Австрійській імперії. Скасування панщини в ЗахіднійУкраїні.

Революційна хвиля 1848 р„ яка охопила всю Європу, увійшла в історію Європи під назвою «весна народів», що було не випадково. Європейські народи масово усвідомлювали свою національну самобутність та інтереси, Національні й соціальні питання гостро хвилювали й українців. Тому вони також стали активними учасниками революції 1848-1849 рр, в Австрійській імперії.

24 лютого 1848 р, спалахнуло повстання в Парижі, Революціонери скинули короля й проголосили Францію республікою. Революційне полум'я невдовзі поширилося на Австрійську імперію, 13 березня повстали мешканці Відня, через два дні — Будапешта, а вже 18-22 березня масові народні демонстрації відбулися у Львові, Чернівцях та Ужгороді.

Австрійський імператор Фердинанд 1 змушений був проголосити конституцію, демократичні свободи і дозволити створення національної гвардії.

Українська демократія, представлена тоді переважно греко-католицьким духівництвом, прагнула скористатися дарованими свободами. Першими в Галичині це зуміли відчути селяни. Адже ще наприкінці XVIII ст. вони отримали можливість відстоювати свої інтереси в судах, а селянські наділи відмежували від панських земель, проте селян так і не звільнили від панщини.

З початком революції селяни почали масово відмовлятися від виконання феодальних повинностей. Цим вирішили скористатися польські шляхтичі. Розуміючи, що паншина в Європі приречена, польські патріоти закликали поміщиків добровільно її скасувати.

Цим вони розраховували здобути вдячність селянства, а в майбутньому — його прихильність у боротьбі за державну незалежність Польщі. Небезпеку таких розрахунків для Австрійської імперії добре усвідомлював новопризначений губернатор Королівства Галіції та Лодомерії Франц Стадіон, Щоб зруйнувати плани польського руху й зміцнити авторитет імператора в очах галицького селянства, він вирішив перехопити ініціативу з рук поляків, тим більше, що деякі польські поміщики вже відмовилися від панщини.

Австрійський імператор Фердинанд І визнав аргументи свого намісника й 17 квітня 1848 р. видав історичний маніфест про скасування панщини в Галичині, Так антифеодальний рух галицького селянства та політична ситуація навколо нього створили передумови скасування панщини на 5 місяців раніше, аніж на теренах усієї Австрійської імперії.

Хоча селяни страждали від малоземелля та безземелля, маніфест перетворив галицького селянина на господаря власної землі, а головне — власної долі. Він почав цікавитись освітою, культурою і навіть політикою. Відтоді західноукраїнський селянин став учасником політичного життя, на якого мусили зважати австрійські імперські власті.

  2.  Утворення та діяльність Головної руської ради.

Під впливом революції на західноукраїнських землях пожвавився суспільний рух. Першими виявили активність польські буржуазно-ліберальні кола.

Поляки надіслали цісареві петицію, в якій вимагали надати полякам у Галичині широких політичних прав, перетворити Галичину на Польську автономну провінцію, заперечуючи право на окремий національний розвиток українців.

13 квітня 1848 р. поляки створили у Львові Центральну раду народову, щоб організувати підтримку вимог, висунутих у петиції. Вони хотіли домогтися відновлення Польщі в кордонах 1772 p., тобто до трьох поділів Польщі. Члени ради створили свою газету.

Почалося формування Національної гвардії.

Поляки не вважали українців за окрему націю, що й стало основною причиною українсько-польського протистояння.

У відповідь 2 травня 1848 р. у Львові українські патріотичні сили (30 представників інтелігенції та духовенства) створили свою організацію — Головну руську раду. Голова — єпископ Григорій Яхимович, потім священик Михайло Куземський. Це перша українська політична організація, яка проіснувала до 1851 р. і була розпущена.

Рада утворила відділи, які клопоталися освітою, фінансами, селянськими справами. На місцях було створено осередки Головної руської ради (близько 50- місцевих руських рад, у тому числі 12 окружних), до складу яких входили селяни, міщани, інтелігенція, духовенство.

Вимоги Головної руської ради

1. Переділ Галичини на дві адміністративні одиниці (провінції): східну — українську, західну — польську з окремими адміністраціями.

2. Надання Східній Галичині національно-територіальної автономії.

3. Надання українцям права доступу до всіх державних установ.

4. Проведення демократичних виборів.

5. Навчання у всіх навчальних закладах рідною мовою.

6. Зрівняння у правах духовенства всіх віросповідань.

7. Забезпечення вільного національного розвитку українського населення Східної Галичини.

Здійснення своєї програми діячі Головної руської ради пов’язували з відданістю австрійській конституційній монархії.

Діяльність Головної руської ради

• У своєму першому маніфесті рада оголосила, що галицькі українці — це частина великого українського народу, який має славне минуле і власну державу.

• Було встановлено контакти з українцями Буковини і Закарпаття.

• За рішенням ради організовано українську національну гвардію.

• Почали формуватися загони української селянської самооборони.

• Рада відновила давньоукраїнську державну символіку — синьо-жовтий прапор та герб з зображенням золотого лева на синьому тлі.

• Було засновано друкований орган — газету “Зоря Галицька”, яка виходила з 15 травня 1848 р. по 1852 р. Газета проголосила національну єдність українців. Стала дуже популярною серед народу. Сприяла піднесенню національної свідомості населення Галичини.

   3.  Українське питання на Слов'янському з'їзді в Празі.

У червні 1848 р. у Празі було скликано Слов’янський з’їзд, у роботі якого брали участь представники Головної руської ради, Центральної ради Народової та Руського собору. З’їзд спробував примирити між собою всі три галицькі національні організації: Головну руську раду, Центральну раду народову, Руський собор.

Було вироблено програмний документ “Вимоги українців у Галичині”. З’їзд ухвалив рішення про:

• рівноправність українських земель;

• рівноправність всіх національностей і віросповідань;

• створення спільної українсько-польської гвардії та керівних органів.

Утім рішення залишилися лише на папері.

На практиці протистояння цих організацій не припинилося.

Фронтальне опитування.

1.      До складу якої держави входили західноукраїнські землі на поч. ХІХ ст.?

2.      Що таке Головна Руська Рада?

3.      Коли було скасовано кріпацтво на західноукраїнських землях?

4.      Яким було становище українського населення на західно-українських землях у першій половині ХІХ ст.?

    II.            Підсумок уроку.

 III.            Домашнє завдання: опрацювати §14,15, відповідати на запитання с. 126 (№5 – письмово*)