Всесвітня історія 9 клас

Тема: Суспільно-політичні течії і рухи в Росії. Повстання декабристів.

1. Формування декабристського руху в Росії, його програмні документи.

На початку XIX ст. в Російській імперії, яка була однією з найвідсталіших монархій Європи, пожвавилося суспільно-політичне життя. Перемогу над Наполеоном правлячі кола країни використали для зміцнення самодержавно-кріпосницького ладу. В Росії, як і в країнах Західної Європи, припинилися ліберальні реформи і лютувала політична реакція. Провідником цієї політики став радник імператора Олександра І генерал О. Аракчеєв. У країні посилилась сваволя поліції і чиновників, цензура, були заборонені обговорення політичних питань і повідомлення про судові процеси у пресі.

Історичний портрет

Олександр I (1777-1825) - російський імператор з 1801 р. Старший син Павла І. На початку царювання здійснив помірковано-ліберальні реформи. За Олександра І до складу Росії увійшли Грузія (1801), Фінляндія (1809), Бессарабія (1812). Після Вітчизняної війни 1812 р. став на шлях захисту монархічних підвалин у Росії та Європі. Один з організаторів Священного союзу.

Наслідком реакційної політики став розкол між народом і владою, між частиною дворянської інтелігенції і царизмом. Радикально настроєні дворяни, серед яких було чимало офіцерів, що пройшли Вітчизняну війну 1812 p., втрачали сподівання на мирне перетворення країни. Вони стали шукати можливості перетворення Росії шляхом насильницького повалення влади царя і встановлення демократичної форми правління. В Росії зароджується революційна ідеологія. На практиці вона виявилась у повстанні декабристів у грудні 1825 р. («декабрист» від рос. «декабрь» - грудень).

Більшість декабристів вийшли із середовища дворянської військової молоді, що засвоїла передові ідеї про народний суверенітет, природні права людини, громадянські свободи. Вони чудово усвідомлювали, що самодержавство і кріпосне право в Росії були головними причинами відставання країни від передових європейських держав.

Перше таємне товариство дворянських революціонерів виникло у 1816 р. Це був Союз порятунку, який після прийняття статуту здобув назву Товариства справжніх і вірних синів Вітчизни. Проте відсутність єдиної тактики та ідейні розбіжності привели до його швидкого розпаду.

Наступне товариство - Союз благоденства, утворений у 1818 р., існував майже відкрито. Його члени сподівались провести реформи мирним шляхом і залучити до організації не лише дворян, а й представників духівництва і третього стану. З членами Союзу підтримували дружні зв'язки російські письменники О. Пушкін і О. Грибоєдов. Проте поступово під впливом революційного руху в європейських країнах у Союзі стали переважати прибічники відкритого виступу проти царизму. У січні 1821 р. з'їзд Корінної управи (керівного органу) товариства оголосив Союз розпущеним.

У 1821-1822 рр. на його основі було створено нові таємні організації - Південне товариство в Україні на чолі з полковником П. Пестелем і Північне товариство в Петербурзі, найбільш впливовим членом якого був М. Муравйов. Обидва товариства тісно співпрацювали і розглядали себе як складові єдиної організації. На початку 20-х років XIX ст. члени товариств працювали над розробкою конституційних проектів для майбутньої революційної Росії, розробляли тактику майбутнього виступу проти царизму.

Історичний портрет

Пестель Павло Іванович (1793-1826) - декабрист, полковник. 1811р. за-кінчив Пажеський корпус. У березні 1821 р. організував і очолив Південне товариство декабристів, автор його політичної програми («Руська правда»). Виступав за повалення самодержавства та запровадження республіканського ладу, ліквідацію кріпосництва. Страчений разом з іншими керівниками декабристів.

Програмний документ Південного товариства «Руська правда», розроблений П. Пестелем, був достатньо радикальним. Він передбачав повалення самодержавства і встановлення на 10 років диктатури тимчасового уряду як вирішальної умови перемоги революції і здійснення необхідних перетворень. Скасовувалися кріпосне право і становий поділ суспільства, проголошувалася рівність всіх громадян перед законом, у країні мав бути встановлений республіканський лад. Передбачалось наділення селян землею. Вища законодавча влада мала належати парламенту - Народному віче, що обиралося всіма громадянами, а виконавча влада - Державній думі з п'яти членів. Контроль за виконанням конституції доручався Верховному собору, що мав вибиратися пожиттєво.

Документи свідчать

П. Пестель «Руська правда»

Рабство має бути знищене безапеляційно, і дворянство беззаперечно повинне відмовитись від огидних переваг володіння іншими людьми. Марно сподіватися, що знайдеться один лихий дворянин, який усіма своїми силами не сприятиме знищенню рабства та кріпосного ладу в Росії.
Проте коли б попри всілякі заборони знайшовся тиран, який словом чи ділом спромігся б чинити опір цій справі або ж засуджувати її, то Тимчасове верховне правління зобов'язане такого злодія терміново взяти під варту й піддати жорстокому покаранню як ворога Вітчизни та зрадника первинного права громадянина. Таке знищення рабства та кріпосного ладу покладається на Тимчасове верховне правління як найсвятіший та безпосередній його обов'язок.

Чому декабристи вважали, що в першу чергу в Росії необхідно знищити кріпосне право?

Згідно з програмою Північного товариства - «Конституцією» М. Му-равйова, Росія проголошувалась конституційною монархією. Селян передбачалось звільнити від кріпацтва, проте безкоштовно їм передавалася лише присадибна ділянка. Встановлювалась рівність громадян перед законом, хоча повні політичні права здобували лише заможні члени суспільства. Росія мала стати федеративною державою (на зразок США), вищим органом якої проголошувався двопалатний парламент - Народне віче. Виконавчу владу планувалось залишити за імператором, що здобував право вето при ухваленні законів. У цілому обидва програмні документи товариств містили буржуазні перетворення.

Поміркуйте!
Яка з розроблених декабристами програм була більш реалістична і прийнятна для тогочасної Росії?

2. Повстання декабристів, його історичне значення.

У 1824-1825 рр. у товариствах починається безпосередня підготовка збройного повстання, ведуться переговори про об'єднання обох організацій і координацію дій під час виступу. У 1825 р. була досягнута домовленість з революціонерами Польського патріотичного товариства про підтримку повстання «південців», а у вересні 1825 р. до складу Південного товариства увійшло Товариство з'єднаних слов'ян, що діяло у Новоград-Волинську.

Повстання було намічено на літо 1826 р., проте виступ декабристів був прискорений смертю Олександра І у листопаді 1825 р. У країні встановилось міжцарів'я через невирішеність питання про наступника престолу. Брат померлого царя, Костянтин, відмовився від трону, і на 14 грудня 1825 р. було призначено присягу Сенату новому імператору - Миколі І.

Кризою влади і вирішили скористатись декабристи. Вони планували вивести віддані своїм командирам гвардійські частини на Сенатську площу, завадити присязі імператора і зажадати у членів Сенату та Державної ради оприлюднити підготовлений напередодні «Маніфест до російського народу», у якому викладались основні вимоги змовників. Проте повстання 14 грудня 1825 р. не було достатньо підготовлено, Сенат і переважна частина військ уже встигли присягнути Миколі І. Військові частини, які декабристи вивели на Сенатську площу, були розігнані артилерійським вогнем. 29 грудня в Україні офіцери-декабристи підняли повстання Чернігівського полку, проте і цей виступ був швидко придушений.

Новий імператор Микола І виявив неабиякі жандармські здібності. Він особисто очолив слідство у справі декабристів, до якого було притягнуто 579 чоловік, з яких 289 визнано винними. Розправа була жорстокою, п'ятьох найактивніших лідерів декабристського руху - П. Пестеля, К. Рилєєва, П. Каховського, С. Муравйова-Апостола і М. Бестужева-Рюміна було повішено. Понад сто декабристів було засуджено до каторги і заслання в Сибір, окремих офіцерів розжалувано в солдати і направлено на Кавказ. Усіх їх позбавили дворянських звань. Жорстоко було покарано і солдатів, які брали участь у повстанні: 178 чоловік прогнали крізь стрій, а решту відправили на Кавказ у діючу армію.

Історичний портрет

Микола І (1796-1855) - російський імператор з 1825 р. Син Павла І. Правління Миколи І - час найвищого розвитку абсолютизму в Росії. Створив Третє відділення. Жорстоко переслідував вільнодумство. Придушив повстання декабристів, польське повстання 1830-1831 рр., революцію в Угорщині 1848-1849 рр.

Декабристи були першими російськими революціонерами, що відкрито виступили за ліквідацію кріпосництва й абсолютизму. Розправа над ними ще більше поглибила протиріччя між владою і дворянською інтелігенцією. їхній виступ не був зрозумілий селянству, а поразка сприймалась як справедлива кара дворянам, що нібито опирались «доброму царю» у його бажанні скасувати кріпацтво. Несприйняття переважною частиною суспільства руху декабристів допомагало царизму й надалі проводити реакційну політику, придушувати революційний і ліберальний рух.

Повстання декабристів було складовою частиною загального революційного процесу, що у 20-х роках XIX ст. охопив Європу. Виступаючи проти царського самодержавства, яке у цей час виконувало сумнівну роль європейського жандарма, декабристи тим самим завдавали удару по міжнародній реакції і по системі Священного союзу.

Поміркуйте!
Порівняйте революційні виступи в Росії з подіями в Греції, Іспанії, Неаполі, П'ємонті. Чи було в них щось спільне?

Після розгрому декабристів Микола І поклявся, що, доки живе, не допустить нової революції в Росії. Його тридцятилітнє царювання - це період жорстокого придушення вільнодумства і визвольного руху як всередині країни, так і в Європі. Самодержець прагнув зберегти існуючий в країні порядок, не вводити нічого нового і підтримувати існуючий століттями суспільний і державний лад. Він особисто контролював діяльність політичної поліції, створив Третє відділення імператорської канцелярії з особливим корпусом жандармів на чолі з генералом А. Бенкендорфом. Корпус мав величезну владу і стояв вище всіх державних установ. В імперії було введено сувору цензуру для друкованих видань, обмежено доступ до освіти вихідців з простого народу та автономію університетів. Остаточно сформувалася бюрократична система. За першу половину XIX ст. армія чиновників зросла з 16 до 100 тис. чол.

3. Слов'янофіли і західники.

Незважаючи на реакційну політику царизму, 30-50-ті роки XIX ст. стали золотою добою російської літератури, часом розквіту мистецтва, науки, періодом нового піднесення громадської думки, яка розвивалася значною мірою під впливом революційних виступів декабристів. Уже в 30-х роках передова російська молодь починає створювати революційні гуртки, серед яких особливо вирізнявся гурток О. Герцена і М. Огарьова. Учасники гуртка були переконаними республіканцями, цікавилися суспільними і політичними проблемами, вивчали історію революційних рухів. Проте в 1834 р. після спроб Герцена і Огарьова розгорнути революційну агітацію гурток було розгромлено, а його членів вислано зі столиці.

Під впливом політичної реакції в Європі серед частини російської інтелігенції поширювалася думка, що «історичний розвиток Росії - йти своїм, самобутнім шляхом, відмінним від європейського». Прибічників цієї тези називали «слов'янофілами». Члени московського гуртка слов'янофілів, що об'єднував групу дворянських письменників, заперечували загальні закономірності суспільного розвитку, протиставляли Росію державам Західної Європи. Вони вважали, що через буржуазний розвиток західні держави занепадають, у них загострюються суперечності й наростає революційний рух, у той час як в Росії існуюча патріархальна сільська громада нібито є гарантією від будь-яких соціальних потрясінь.

Їм протистояло інше угруповання - західники (прихильники західноєвропейського шляху розвитку), до складу якого входило чимало відомих науковців і публіцистів. Західники вважали, що Росія рухається в напрямку формування буржуазного суспільства, виступали за обмеження абсолютизму і скасування кріпацтва. Але при цьому вони були рішучими противниками революційної тактики і визнавали лише шлях реформ.

Поміркуйте!
Порівняйте погляди слов'янофілів і західників. Що, на вашу думку, у них було спільного, а що - відмінного?

У 40-х роках XIX ст. у суспільному русі посилюється революційно-демократичний напрямок. Радикально настроєні демократи закликали до рішучих дій, до насильницького повалення існуючого ладу. Майбутнє Росії вони пов'язували із соціалізмом, осередком якого мала стати сільська громада. Ці погляди відстоювали, зокрема, відомі громадські діячі і публіцисти О. Герцен, В. Бєлінський та М. Чернишевський. їх пропагували і члени таємного гуртка в Петербурзі на чолі з М. Буташевичем-Петрашевським, що діяв у 1845-1846 рр. Пізніше його учасників назвали «петрашевцями».

Перевірте себе!

1. Визначте причини розгортання декабристського руху в Росії на початку XIX ст.
2. Охарактеризуйте діяльність декабристських товариств.
3. Використавши додаткові джерела, напишіть повідомлення про керівників декабристського руху.
4. Проаналізуйте значення виступу декабристів для російського суспільства.
5. Яку мету переслідували революціонери-демократи? У якому середовищі були популярні їхні ідеї?

Дати і події

1816р.- створення Союзу порятунку.
1818р.- створення Союзу благоденства.
14 грудня 1825 р. - повстання декабристів у Петербурзі
29 грудня 1825 р. - повстання Чернігівського полку в Україні.

http://edufuture.biz/index.php