6 клас Додатковий матеріал до уроку

Кіммерійці, скіфи, сармати

Кіммерійці

-         9 – 7 ст. до.н.е.

-         були першими, хто з мешканців українського Степу навчився виробляти залізо.

-         Воїни молокоїди,

-         Вони не будували постійних жител, а мандрували степом верхи на конях або в кибитках, запряжених волами. Основою їхнього господарства було конярство.

-         Деякі вчені вважають, що назва кіммерійці означає “чорноморські народи, що проживають на півночі від будь-кого”

-         Місце розселення - Північне Причорномор’є, Приазов’є

-         Проіранські племена. Проживали між Дністром та Доном.

-         Перший народ, ім’я якого збережено історією :

*“Одіссея” Гомера «Закотолося сонце, і покрилися темнотою всі шляхи, а судно досягло меж глибокого Океану.Там народ і місто людей кіммерійських обкутані імлою та хмарами…» Гомер називав кімерійців «дивними доярами кобилиць і молокоїдами».

*В давній редакції Біблії вони згадуються під назвом «гімірра»

         *Давньогрецький історик Геродот в своїй «Історії»

 - Перші племена на території України, які використовували залізо, колесо, стремена. Основною їхньою зброєю був далекобійний лук. У ближньому бою вони застосовували залізні мечі завдовжки понад метр.

-  Вони створили великі племінні союзи на чолі з царями, здійснювали походи проти східних країн – Ассирії, Урарту (722 – 703 рр. до н.е.), Лідії.

-  У 679 – 678 рр. до н.е. ассірійський цар Ассархадон розгромив кіммерійський союз царя Таушпоя. Після цього починається занепад кіммерійців, а в VII ст до н.е. їх витісняють скіфи

- Пам’ятники кіммерійців – це поховання, в яких знаходили кераміку, зброю, золоті, срібні вироби.

-  Так само збереглося багато топонімів, в основі яких лежить етнічна назва цього народу – Боспор Кіммерійський, Кіммерійський вал, область Кіммерія, селище Киммеріка

-  Історичні  джерела зберегли імена вождів кіммерійців – Теушпа, Шандакшатра, Лігдамис.

Скіфи

-         прийшли зі степових районів Передкавказзя

-         Проживали на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром та Доном).

-         Докладно про скіфів пише Геродот. Він описує їх як своєрідний “караючий меч” для тодішнього світу.     «Кожен з них - кінний лучник», - писав

про скіфів давньогрецький історик Геродот.     

-         дві справи скіфи вважали благородними - догляд за худобою та війну.

-         Скіфські воїни мали у своєму спорядженні мечі двох різновидів - короткі (для ударів колінням) та довгі, якими рубали. Скіфи вірили в надприродну силу мечів і використовували їх у магічних ритуалах.

-          Вважають, що скіфи винайшли складний далекобійний лук,

стрілу з якого вправний воїн міг послати на відстань понад 500 м.       

Геродот ділить скіфів на кілька груп:

ü на скіфів-кочівників (степовий регіон),

ü царських скіфів (степовий регіон),

ü скіфів-орачів (захід від Дніпра),

ü скіфів-землеробів (Лівобережжя).

Ранній період (VII – серед VI ст до н е)

-         Вторгнення скіфів на територію Східної Європи (VI ст до н е)

-         Похід скіфів до Передньої Азії (70-ті рр. VI ст до н е)

-         Війна скіфів з перським царем Дарієм  (515 – 512 рр до н е) поразка персів

«Раніше, ніж коли ми того зажадаємо, битися ми не будемо»

Велика Скіфія (сер V – сер IV ст до н е)

-         Столиця на Дніпрі – Кам’янське городище

-         Скіфські племена утворюють єдину державу на чолі з царськими скіфами

-         4 ст. до н.е. – час найбільшого піднесення за царювання Атея: підкорив землі Дону та Дунаю, карбував власну монету.

Мала Скіфія (IV ст. до н е – 375 р до н е)

-         Скіфський цар Атей зазнав поразки від  македонського царя Філіпа Македонського. Початок занепаду Скіфської держави (339 р до н е)

-         Вторгнення сарматів, які підкоряють скіфів (III ст. до н е) У руках скіфів залишається Крим. Столиця – Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя) Відомий цар Малої Скіфії – Скілур.

-         Вторгнення готів і остаточний розгром Малої Скіфії (375 р н е)

-          Скіфи створили велику культуру, Особливо цікаві пам’ятки – кургани (поховання скіфських царів) = Чортомлик, Товста Могила, Куль-Оба, Солоха.

-         Найбільш самобутнім елементом культури є скіфського звіриного стилю, за допомогою якого прикрашалося зброя воїна, ритуальні посудини. Царські прикраси – золоте нагрудна прикраса скіфської цариці – пектораль

Сармати

-         «Сааремат»  означає «оперезаний мечем» (давньоіранське слово)

-         3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.

-         Проіранські племена, за культурою близькі до скіфів.

-         Проживали на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром та Доном).

-         Займалися кочовим скотарством.

-          У сарматів були жінки-воїни.

-         Згадуються Полібієм (Пліній). Відомі назви сарматських племен: алани, роксолани.

-         Сармати були витіснені у ІІІ ст. готами та у IV ст. гунами.

-         У слов’янських мовах збереглися деякі скіфсько-сарматські слова:

“хорошо” поряд із слов’янським “добро”

“топор”                                           ”сокира”

“собака”                                            “пес”

-         Курган – Соколова Могила на Миколаївщині