Кіммерійці, скіфи, сармати
Кіммерійці
-
9 – 7 ст. до.н.е.
-
були першими, хто з мешканців українського Степу навчився виробляти залізо.
-
Воїни молокоїди,
-
Вони не будували постійних жител, а мандрували степом верхи на конях або в
кибитках, запряжених волами. Основою їхнього господарства було конярство.
-
Деякі вчені вважають, що назва кіммерійці означає “чорноморські народи, що
проживають на півночі від будь-кого”
-
Місце розселення - Північне Причорномор’є, Приазов’є
-
Проіранські племена. Проживали між Дністром та Доном.
-
Перший народ, ім’я якого збережено історією :
*“Одіссея” Гомера «Закотолося сонце, і покрилися темнотою всі шляхи, а
судно досягло меж глибокого Океану.Там народ і місто людей кіммерійських
обкутані імлою та хмарами…» Гомер називав кімерійців «дивними доярами кобилиць і
молокоїдами».
*В
давній редакції Біблії вони згадуються під назвом «гімірра»
*Давньогрецький історик Геродот в
своїй «Історії»
- Перші племена на території України, які
використовували залізо, колесо, стремена. Основною їхньою зброєю був далекобійний лук. У ближньому
бою вони застосовували залізні мечі завдовжки понад метр.
- Вони створили великі племінні союзи на чолі з
царями, здійснювали походи проти східних країн – Ассирії, Урарту (722 – 703 рр.
до н.е.), Лідії.
- У 679 – 678 рр. до н.е. ассірійський цар
Ассархадон розгромив кіммерійський союз царя Таушпоя. Після цього починається
занепад кіммерійців, а в VII ст до н.е. їх витісняють скіфи
- Пам’ятники кіммерійців – це
поховання, в яких знаходили кераміку, зброю, золоті, срібні вироби.
- Так само збереглося багато топонімів, в основі
яких лежить етнічна назва цього народу – Боспор Кіммерійський, Кіммерійський
вал, область Кіммерія, селище Киммеріка
- Історичні
джерела зберегли імена вождів кіммерійців – Теушпа, Шандакшатра,
Лігдамис.
Скіфи
-
прийшли зі степових районів
Передкавказзя
-
Проживали на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром
та Доном).
-
Докладно про скіфів пише Геродот. Він описує їх як своєрідний “караючий
меч” для тодішнього світу. «Кожен з
них - кінний лучник», - писав
про скіфів давньогрецький історик Геродот.
-
дві справи скіфи вважали благородними - догляд за худобою та війну.
-
Скіфські воїни мали у своєму спорядженні мечі двох різновидів - короткі
(для ударів колінням) та довгі, якими рубали. Скіфи вірили в надприродну силу
мечів і використовували їх у магічних ритуалах.
-
Вважають, що скіфи винайшли складний
далекобійний лук,
стрілу з якого вправний воїн міг послати на відстань понад 500 м.
Геродот ділить скіфів на кілька
груп:
ü
на скіфів-кочівників (степовий регіон),
ü
царських скіфів (степовий регіон),
ü
скіфів-орачів (захід від Дніпра),
ü
скіфів-землеробів (Лівобережжя).
Ранній період (VII – серед VI ст
до н е)
-
Вторгнення скіфів на територію Східної Європи (VI ст до н е)
-
Похід скіфів до Передньої Азії (70-ті рр. VI ст до н е)
-
Війна скіфів з перським царем Дарієм
(515 – 512 рр до н е) поразка персів
«Раніше, ніж коли ми того зажадаємо, битися ми не будемо»
Велика Скіфія (сер V – сер IV ст
до н е)
-
Столиця на Дніпрі – Кам’янське городище
-
Скіфські племена утворюють єдину державу на чолі з царськими скіфами
-
4 ст. до н.е. – час найбільшого піднесення за царювання Атея: підкорив
землі Дону та Дунаю, карбував власну монету.
Мала Скіфія (IV ст. до н е – 375 р
до н е)
-
Скіфський цар Атей зазнав поразки від
македонського царя Філіпа Македонського. Початок занепаду Скіфської
держави (339 р до н е)
-
Вторгнення сарматів, які
підкоряють скіфів (III ст. до н е) У руках скіфів залишається Крим. Столиця –
Неаполь Скіфський (поблизу сучасного Сімферополя) Відомий цар Малої Скіфії –
Скілур.
-
Вторгнення готів і остаточний розгром Малої Скіфії (375 р н е)
-
Скіфи створили велику культуру,
Особливо цікаві пам’ятки – кургани (поховання скіфських царів) = Чортомлик,
Товста Могила, Куль-Оба, Солоха.
-
Найбільш самобутнім елементом культури є скіфського звіриного стилю, за
допомогою якого прикрашалося зброя воїна, ритуальні посудини. Царські прикраси
– золоте нагрудна прикраса скіфської цариці – пектораль
Сармати
- «Сааремат» означає «оперезаний мечем» (давньоіранське
слово)
-
3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.
-
Проіранські племена, за культурою близькі до скіфів.
-
Проживали на північному узбережжі Чорного та Азовського моря (між Дністром
та Доном).
-
Займалися кочовим скотарством.
-
У сарматів були жінки-воїни.
-
Згадуються Полібієм (Пліній). Відомі назви сарматських племен: алани,
роксолани.
-
Сармати були витіснені у ІІІ ст. готами та у IV ст. гунами.
-
У слов’янських мовах збереглися деякі скіфсько-сарматські слова:
“хорошо” поряд із слов’янським “добро”
“топор”
”сокира”
“собака”
“пес”
-
Курган – Соколова Могила на Миколаївщині
