28.01.2016 р.
Всесвітня історія 10 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!
Тема: Фашизація Італії., створення
корпоративної системи.
Політичні
портрети Ф.Д. Рузвельта Б.Муссоліні, А.
Гітлера.
Мета: сформувати уявлення учнів про становлення фашизму в Італії; створити умови
для розуміння причин та наслідків отримання влади Б. Муссоліні в Італії;
проаналізувати внутрішню політику фашистів в Італії; описати відносини
католицької церкви та фашистського режиму в Італії; розглянути реформи, які
проводили фашисти; охарактеризувати корпоративний устрій Італійської держави;
навчити учнів порівнювати дії правих та лівих політичних сил і висловлювати
свою
думку щодо впливу
тоталітарних ідеологій на суспільство.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: методичний посібник, підручник, конспект уроку.
Структура уроку
I.
Організаційний
момент.
Оголошення теми та мети уроку.
II.
Актуалізація
опорних знань.
Фронтальне опитування.
1.
Яку назву отримав
штаб з підготовки майбутньої революції утворений в березні 1919 року?
2.
Коли Німеччину було
проголошено республікою?
3.
Хто очолив
соціал-демократичний уряд після проголошення республіки?
4.
Коли була утворена
Комуністична партія в Німеччині? Ким утворена?
5.
Головні підсумки
революції?
III.
Вивчення нового
матеріалу.
1.
Наслідки
ПСВ.
Розповідь
вчителя.
-
Людські втрати;
-
Глибока кризова
прірва по завершенні ПСВ;
-
Погашення боргу
взятого в роки війни;
-
Гостра інфляція;
-
Зовнішньополітичне
становище;
-
Рішення Паризької
мирної конференції щодо територіальних володінь після ПСВ;
-
Загони «ардіті»;
-
Загострення
боротьби між політичними силами;
-
1918-1919 рр. –
суспільна криза;
-
1920-1922 рр. –
зростання економіки фактично припинилось;
-
Аграрна революція.
2.
Робота
з додатковою інформацією
Встановлення
фашистської диктатури. Фашизація країни.
Наслідки Першої світової війни.
Італія була середньорозви-нутою країною Європи. Участь у Першій світовій війні
коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн.
поранених, країна втратила третину національного багатства. Після поразки біля
Капоретто в жовтні 1917 р. вона опинилась на межі повної катастрофи і тільки
допомога військ Антанти врятувала Італію.
Економічне становище країни
було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів
першої необхідності.
Надії італійців на те, що мир
принесе полегшення, не виправдались. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у
війну як занадто низький, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу
Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій), даного
напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і
Трієст. Італія стала "переможеною серед переможців".
Важке фінансово-економічне
становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращення
життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний
спад виробництва, демобілізація армії, ще більше загострили соціальні проблеми
і призвели до розгортання масового робітничого руху, в якому домінували
радикальні течії. Страйки робітників супроводжувались захопленням заводів і
створенням ФЗР - фабрично-заводських рад, які брали на себе функції місцевої
влади.
Виникнення фашизму. Виклик
праву власності налаштував проти робітничого руху дрібних господарів
(ремісників, торгівців і т.д.) й селянство, які до того ж не довіряли існуючій
владі.
Настрої цих прошарків населення
відбились у фашистському русі, що виник у 1919 р. Він поєднував у собі ідеї
реваншизму, антикомунізму і соціальної демагогії.
У 1919-1920 pp. фашисти не
становили серйозної небезпеки. На виборах 1919 р. вони не отримали жодного
мандату.
Зростанню їх впливу сприяли
реваншистські настрої, які охопили всі прошарки італійського суспільства. На
цій хвилі фашисти вдались до силових дій, захоплюючи ті території, які обіцяла,
але не дала Антанта. Так, восени 1919 р. загін фашистів на чолі з поетом
Габріеле Д'Аннунціо захопив порт Фіуме. Це сприяло створенню над фашистами
ореолу патріотів.
Весною 1921 р. загони фашистів
під гаслами відновлення порядку і збереження "великої нації" почали
погроми робітничих організацій. У відповідь робітники організували загони
"народних сміливців", які вступали у справжні бої з чорносорочечниками.
Італія стала ареною масового насильства, а уряд не зміг вивести країну з цього
стану і відновити законність. У листопаді 1921 р. фашисти об'єднались і
утворили Національну фашистську партію, на чолі якої став Б.Муссоліні
("дуче" - вождь). Тоді ж у робітничому русі стався розкол.
Прихід фашистів до влади. У
таких умовах Муссоліні, підтримуваний великими промисловцями, заручившись
"нейтралітетом" Ватикану, співчуттям короля Віктора-Еммануїла III,
висунув вимогу передати фашистам владу. Прихильників збереження старих
порядків, які не гарантували порядку й законності, виявилось дуже мало, і
король доручив Муссоліні сформувати уряд.
30 жовтня 1922 р. Муссоліні на
чолі загонів чорносорочечників вступив у Рим і очолив уряд ("Похід на
Рим"). Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальної
демократії і встановлення фашистської диктатури.
Прихід фашистів до влади збігся
з періодом економічного піднесення. Обсяг промислового виробництва з 1920 до
1928 pp. зріс на 60%. Італія перетворилась в індустріально-аграрну країну. Але
розвиток промисловості був нерівномірним, перевагу мала військова промисловість.
Південні райони країни залишались відсталими.
Експансіоністські претензії
Італії. Прийшовши до влади, фашисти прагнули відродити Римську імперію.
Реалізація цих планів - прямий шлях до війни. Фашисти, поряд з ліквідацією
демократичних інститутів, почали мілітаризацію економіки і всіх сторін життя
суспільства. Йшов процес мобілізації ресурсів для майбутніх завойовницьких
війн.
Першою жертвою агресивних дій
Італії стала Ефіопія, яка була захоплена італійськими військами в 1935-1936 pp.
Фашизація країни. У 1922-1924
pp. фашисти не наважувались на рішучі дії щодо ліквідації демократичного
устрою. Поштовхом до фашизації країни стала "справа Маттеоті".
Джакомо Мат-теоті 1 червня 1924 р. у парламенті виступив з промовою, в якій
звинуватив фашистів у фальсифікації виборів і зажадав анулювати мандати
депутатів-фашистів. Через 10 днів він був викрадений і убитий фашистами. Але
король не усунув Муссоліні від влади, як цього вимагала більшість населення.
У січні 1925 р. Муссоліні,
виступаючи у парламенті, висунув гасло: "Вся влада фашистам!" і
провів через парламент низку законів, які обмежували демократичні права. Уряд
став відповідальним лише перед королем і мав право видавати закони. Місцеві
органи влади замінялись префектами, яких призначав дуче. Заборонялись всі
профспілки і партії, крім фашистських. Створювались трибунал і таємна поліція.
Вводилася смертна кара. Почались масові арешти (в один день було заарештовано
12 тис. комуністів).
У 1929 р. Муссоліні уклав
договір з папою римським, згідно з яким утворювалась держава Ватикан,
католицька церква отримувала ряд привілеїв.
Для управління економікою
створювалась корпоративна система. У 1934 р. існувало 22 корпорації у всіх
галузях господарства. Кожна корпорація об'єднувала представників промисловців,
фашистських профспілок і функціонерів фашистської партії. Уряд був замінений
Великою фашистською радою, а парламент -палатою корпорацій.
Важливим елементом у структурі
державного регулювання економіки став інститут промислової реконструкції (ІРІ).
Для виховання молоді у
фашистському дусі створювались масові молодіжні організації. Прищеплювався
культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.
Союз з Німеччиною. Прагнення до
переділу світу швидко зблизило Італію з фашистською Німеччиною та Японією, незважаючи
на деякі суперечки щодо Австрії та Балкан. До того ж, будучи першим фашистом,
Муссоліні не хотів поступатися цією роллю "вискочці" Гітлеру.
Агресія проти Ефіопії довела,
що без Німеччини Італія не здатна здійснити жодної серйозної акції. Однак суперництво
між двома фашистськими лідерами продовжувалось аж до 1940 p., доки Муссоліні не
змирився зі статусом молодшого партнера Німеччини.
У 1937 р. Італія приєдналась до
Антикомінтернівського пакту, а у 1939 р. Італія і Німеччина уклали між собою
"сталевий пакт".
Першою спільною акцією
Німеччини і Італії стала підтримка франкістів в Іспанії в 1936-1939 pp. Італія
направила туди 200-тисячний військовий корпус і велику кількість зброї.
У 1939 р. Італія захопила
Албанію, а в 1940 р. вступила в Другу світову війну на боці Німеччини.
Робота зі схемою.
IV.
Закріплення нових
знань.
Відповідати на запитання в кінці параграфу ст. 159
V.
Підсумок уроку.
Аналіз роботи на уроці та виставлення оцінок.
VI.
Домашнє завдання:
опрацювати §13, підготуватися до узагальнення.
