середа, 3 лютого 2016 р.

03.02.2016 р.Історія 6 класКонспект уроку для дистанційного опрацювання!!!

Тема: Об’єднання Аттики.
Законодавча реформа.  Ліквідація тиранії в Афінах. Завершення формування Афінського поліса. Спарта.
Мета: визначити особливості державної діяльності Драконта, Солона, Пісістрата та Клісфена;
характеризувати основні ознаки поліса як форми державності; застосовувати на пояснювати на прикладах терміни й поняття «ареопаг», «архонт», «реформи», «олігархія», «остракізм»; розвивати вміння учнів порівнювати історичні явища; виховувати повагу до історичного минулого людства.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: методичний посібник, підручник, конспект уроку.
Структура уроку
       I.            Організаційний момент.
Оголошення теми та мети уроку.
    II.            Актуалізація опорних знань.
Дайте відповіді на запитання:
1. Якими були причини грецької колонізації?
2. Якими були відносини між колоніями та метрополіями? Між колоніями та сусідніми народами?
3. Поясніть на прикладах значення слів «колонія», «колонізація», «метрополія», «емпорій».
4. Яким було значення грецької колонізації для греків та інших народів?
5. Чому грецька колонізація мала мирний характер?
6. Чи правильним є твердження, що колонія — це батьківщина, яку люди створили самі для себе?
 III.            Вивчення нового матеріалу.
Пригадайте матеріал попередніх уроків давши відповіді на такі запитання. Обовʼязково використовувати карту.
1. Покажіть на карті Аттику. Опишіть її географічне положення.
2. Якими були природні умови Аттики?
3. Хто такі демос та аристократія?





1.     Виникнення Афінської держави. Закони Драконта.
Уважно прочитайте поданий нижче матеріал та текст підручника на ст.. 148-149.
У Середній Греції розташована область Аттика, у якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта області була гористою, де її жителі розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду й оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали в сусідів.
Бідна для землеробства земля Аттики була багатою на глину, мармур, залізо, срібло, що сприяло розвитку різноманітних ремесел.
Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст
Європи. Місто заснувало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорба були природним захистом для населення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю — акрополь.
!!!Цікаво знати
У міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але воно ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон ударив тризубом по скелі та з’явилося джерело води, але вода в ньому виявилася солоною, бо Посейдон був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, із якого виросло оливкове дерево. Усі визнали подарунок Афіни ціннішим, і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли
свою покровительку, будуючи на її честь храми та статуї.

Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі, й афіняни почали будувати свої помешкання біля його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа — агора, де відбувалася жвава торгівля.
Вільне населення Афін, як і в решті грецьких полісів, складалося із селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами («кращі», «благородні»). Завдяки своєму походженню вони тримали у своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг — раду знаті, яка опікувалася всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку дев’ять правителів — архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, «міністр», шість суддів).
Усі незнатні громадяни незалежно від того, бідні вони чи багаті, називалися демосом, тобто народом. Демос був невдоволений усевладдям аристократів і прагнув також брати участь в правлінні державою.
Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть інколи порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати стародавні звичаї, щоб судді розв’язували справи не так, як їм заманеться, а відповідно до закону.
У 621 р. до н. е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але вони містили не лише норми стародавніх звичаїв. До існуючих законів правитель додав багато своїх. Багато з них можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварину або якийсь предмет можна було судити так само, як і людину. Якщо собака покусав або бик забодав людину, вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепиця, що випадково впала на голову й забила людину.
Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кривавій помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам.
Закони Драконта вважали «писаними кров’ю», тому що навіть за найменший злочин, наприклад дрібну крадіжку, передбачалася смертна кара. Коли Драконта запитували, чому його закони такі суворі, він відповідав, що «ні більшого, ні меншого покарання він вигадати не зміг».
І дотепер занадто суворі покарання, заходи називають драконівськими. Тим не менше, греки вважали, що краще погані закони, яких дотримуються, аніж добрі, які не виконуються.
Запитання і завдання:
1.     Покажіть на карті розташування Афінської держави та її головне місто.
2.     Яким був склад населення держави?
3.     Назвіть головні заняття афінян.
4.     Чому демос вимагав «писаних законів»?
5.     В якому році Драконт склав писані закони? Які наслідки прийняття цих законів?
6.     Як ви ставитесь до написаних Драконтом законів? Чи справедливі міри покарання за написаними законами. Що вас найбільше вразило в цих законах?
2.     Реформи Солона.
Опрацюйте матеріал підручника на ст.. 149-150 та додаткову інформацію.
Додаткова інформація
Жорстокі закони, хоч і дещо впорядкували життя в Афінах, але не вирішували проблеми. Боротьба між демосом та аристократією тривала. Аристократи, користуючись своїм становищем, усілякими способами забирали землю в селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Ситуація стала загрозливою і могла вибухнути народним повстанням. Було прийнято рішення обрати правителя, який би примирив демос з аристократією.
У 594 р. до н. е. першим архонтом було обрано Солона, людину знатного
походження, але яка користувалася повагою й довірою в демосу за чесність і порядність. У молоді роки він був купцем, побував у багатьох країнах, писав вірші та був досить веселою людиною.
Солон провів реформи для демосу та в управлінні державою. Було полегшено становище селян, скасовано боргове рабство та борги, знищено боргові камені, звільнено від рабства тих, хто потрапив туди за борги. Частина селян разом зі свободою отримала назад свої землі. Відтепер заборонялося брати в рабство афінян за борги. У господарствах багатіїв могли працювати лише раби-чужинці.
Реформи Солона підривали політичне панування знаті, тепер політичні права залежали не від знатності, а від розміру майна. Усе чоловіче населення — уродженці Аттики — вважалися громадянами Афінської держави.
Усе населення Афін Солон розділив на чотири групи залежно від розміру їхнього майна та прибутків. До першої та другої груп входили найбагатші люди, до третьої — середняки, до четвертої — бідняки (фети).
Усі чотири групи мали право брати участь у відроджених народних зборах і у створеному народному суді. Але найвищі посади в державі обіймали представники тільки першої групи. До ради чотирьохсот мали право обиратися представники перших трьох груп. Суддями можна було обирати будь-кого з усіх чотирьох груп.
Перші три групи мали служити у війську важкоозброєними воїнами та вершниками. Четверта група повинна була нести службу під час війни в легкій піхоті або матросами на кораблях.
До жодної групи не входили люди, що за своїм походженням не вважалися афінянами, а також раби. Вони не були допущені до управління державою.
Реформи Солона прославили його як засновника афінської демократії, тобто народовладдя. Сам він дуже пишався тим, що йому вдалося примирити аристократію з демосом.
Здійснивши перелічені заходи, Солон узяв обіцянку з афінян упродовж десяти років дотримуватися його законів, а сам вирушив у подорож та оселився на острові Кіпр.
Реформи Солона сприяли подальшому розвитку Аттики, заклали основи їх демократичного устрою.
Запишіть у зошит таблицю!!!
Реформ и Солона (594—560 рр. до н. е.)

3.     Тиранія Пісістрата. Реформи Клісфена.
Опрацювати матеріал піручника на ст.. 150-151 та нижче поданий матеріал. Виделене запишіть в зошит.
Через 30 років від початку правління Солона в Афінах знову почалися заворушення. Знать не хотіла ділитися владою з незнатними, селяни виступали за розподіл панських земель. Заможний землевласник, родич Солона, Пісістрат став на захист селян та бідних громадян. Він прагнув за допомогою народу стати на чолі Афінської держави. Йому це вдалося, і від 537 до 527 р. до н. е. в Афінах установилася тиранія Пісістрата.  Пісістрат виступав проти багатих аристократів, і деякі з них були змушені залишити країну. Їхні землі було розподілено між селянами. Значення тиранії полягало в тому, що в полісах родова знать була позбавлена своїх привілеїв. Для здобуття прихильності купців Пісістрат заволодів важливим торговельним шляхом з Егейського в Чорне море. Він сприяв розвитку ремесел і торгівлі, запровадив свято на честь бога Діонісія та театральні вистави. Але інтереси полісного колективу не збігалися з особистими інтересами тиранів, що прагнули встановити одноосібну та спадкову владу.
Після смерті Пісістрата його син Гіппій став правити жорстоко, як і більшість тиранів. Тирани перестали бути народними захисниками,тому їх вигнали з міст-держав, і в 510 р. до н. е. тиранію було повалено.
На народних зборах, що були скликані, першим архонтом було обрано Клісфена. Для того щоб уникнути встановлення тиранії в Афінській державі, Клісфен запропонував закон про остракізм — вигнання, заслання. Щорічно громадяни збиралися для того, щоб визначити, чи немає серед них людей, які становлять собою загрозу для всіх. Усім роздавалися черепки посуду (остракони), і кожен міг написати ім’я тієї людини, яка видавалася небезпечною. Якщо на одному й тому самому імені сходилося багато людей, то цю людину виганяли з міста на десять років. Вигнання шляхом остракізму вважалося почесним, майно не конфісковувалося, його родину не виселяли. Через визначений термін вигнанець міг повернутися та користуватися правами громадянина.
Було проведено реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права незалежно від свого майнового стану. Клісфен запропонував проводити виборчі збори не за родами, а за місцем проживання. Тим самим він ліквідував залишки родоплемінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками, а за територіальними. Разом стали збиратися сусіди одного селища чи частини міста. Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі. Найголовніші питання вирішувалися на загальних зборах громадян, на яких кожен мав право висловити власну думку. Виборчі посадові особи повинні були звітувати перед народом.
Реформи Клісфена остаточно утвердили демократичний устрій в Афінах.
4.     Спарта.
Опрацюйте матеріал підручника на ст.. 151
IV.            Закріплення нових знань.
Випишіть в зошит поняття та їх визначення «стратеги», «демократія», «спартіати», «олігархія».
   V.            Підсумок уроку.

 VI.            Домашнє завдання: прочитати § 30, вивчити в зошиті. Дати відповіді на запитання ст.. 151, показувати на карті географічне розташування Афінської держави та Спарти.

03.02.2016 р.
Історія України 11 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!
Тема: Суперечливі тенденції в розвитку українського мистецтва.
Мета: характеризувати й пояснювати основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського мистецтва  другої половини 60-х — середини 80-х рр. XX ст.; визначати власну позицію щодо питання про системну кризу радянського суспільства, зв’язки між цими процесами та особливостями політичного життя й суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя в Україні.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: методичний посібник, підручник, конспект уроку.
Структура уроку
       I.            Організаційний момент.
Оголошення теми та мети уроку.
    II.            Актуалізація опорних знань.
Перевірка засвоєння теми попереднього уроку:
1. Які основні тенденції виявились у розвитку освіти у цей період?
2. Яким чином відбувалась «русифікація» в освіті?
3. Які негативні тенденції спостерігались у розвитку науки?
4. Яким було ставлення партійного керівництва до літераторів і літературного процесу?
      5. Якими були основні тенденції розвитку мистецтва і літератури?
 III.            Вивчення нового матеріалу.
Прочитайте додаткову інформацію та текст параграфу на ст.. 191-193
Додаткова інформація.
Розвиток українського театрального мистецтва 70–80-х років пов’язаний з іменами таких режисерів, як С. Сміян, А. Скибенко, В. Афанасьев, І. Равицький та ін. На театральній сцені України у ці роки працювало ціле сузір’я талановитих акторів працювали у ці роки — Н. Ужвій, В. Дальський, В. Добровольський, О. Кусенко, А. Роговцева, Д. Гнатюк, А. Солов’яненко, А. Мокренко, М. Кондратюк, Є. Мірошниченко та ін.
На цей час припадає пік творчих досягнень таких митців, як скульптор і живописець, збирач української старовини І. Гончар, художники А. Горська, Л. Семикіна, О. Заливаха, Г. Севрук, І. Кулик, А. Рибачук, майстри сцени і кінематографа І. Миколайчук, Б. Брондуков та ін.
Кожному з них були притаманні високий професіоналізм, почуття громадського обов’язку, любов до рідної землі, національний колорит.
1960-ті роки ознаменовано проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створено групу митців «Київський авангард», до якої увійшли такі згодом відомі митці, як Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський та Віталій Годзяцький.
Проте через розходження з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків, що врешті-решт призвели до розпаду цієї групи.
У ці ж роки продовжують працювати такі композитори, як Платон і Георгій Майбороди, К. Данькевич, на цей період припадають останні дві симфонії Б. Лятошинськиого. Світового визнання здобула національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени — А. Солов’яненко, Д. Гнатюк, Б. Руденко, Є. Мірошниченко. Визначною подією музичного життя стала постановка 1965 року в Києві опери Д. Шостаковича «Катерина Ізмайлова».
Людиною великого таланту, що рано відійшла з життя, зарекомендував себе із перших кроків у мистецтві уродженець Буковини, молодий композитор Володимир Івасюк. Його пісні: «Я піду в далекі гори» (1968), «Червона рута» (1969), «Водограй» (1969) — користувалися надзвичайною популярністю, а пісня «Червона рута» дала назву фестивалю української пісні й музики, котрий від 1989 р. регулярно проводиться в Україні.
Широкою популярністю користувалися виконавці масової естрадної пісні Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Софія Ротару (в «український» період її співочої творчості).
Негативні тенденції характеризували розвиток українського живопису, де насаджувався народницький академічний стиль XIX століття, догматичність, переважала зображувальність над виразністю. Відповідно до гасла, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам трудящих», фактично була накладена заборона на творчий експеримент, пошук нових форм. У той же час продовжували свою творчість такі видатні художники, як О. Шовкуненко, Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Касьян.
Особливого розвитку в ці роки досяг український кінематограф: фільми С. Параджанова «Тіні забутих предків», Л. Осики «Захар Беркут», Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною відзнакою», Л. Бикова «В бой идуть одни старики», І. Миколайчука «Вавилон ХХ». У той же час на екран не допускали неприйнятні для режиму фільми, майстрам нав’язувалася тематика.
Протягом останніх 50 років швидко зростали міста, вони набували нового вигляду, тривало масове будівництво. Однак, за незначними винятками, переважало панування типової забудови.
Стан архітектури характеризувався втратою багатьох народних традицій, відсутністю сучасних будівельних технологій, бідність дизайну.
Таким чином, попри значні досягнення України до середини 80-х років в культурі, як і в інших сферах життя, очевидною стала глибока системна криза.
Нарівні зі справжнім мистецтвом і літературою у цей період існувала, а подеколи й домінувала потужна течія каламутного «мистецтва» й подібної літератури так званого «соціалістичного реалізму», яку влада всіляко підтримувала й заохочувала численними званнями й нагородами. Шалені гроші витрачалися на фільми,вистави, книжки так званої «виробничої тематики», інтрига у яких (як жартували тоді) оберталася навколо проблеми, як споруджувати міст — «уздовж чи поперек річки».
Мистецтво «соціалістичного реалізму» «збагатило» культуру і ландшафт України сумнівної вартості численними монументами «вождеві світового пролетаріату» — Леніну, Жовтневій революції та ін. У 1981 р. у Києві відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 pp.», на яке завітав Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв. Заради спорудження цього комплексу вкотре були спотворені дніпровські схили. У листопаді 1982 р. у тому ж таки багатостраждальному Києві відкрили монумент на честь «возз’єднання» України з Росією.
 IV.            Закріплення нових знань.
Дайте відповіді на запитання:
???Які основні тенденції проявились у розвитку літератури і мистецтва?
Запишіть в зошит!!!
Основні тенденції розвитку літератури і мистецтва
1. Панування соціалістичного реалізму.
2. Паралельне існування офіційних і «справжніх» літератури і мистецтва.
3. Намагання зберегти національний колорит і самобутність за умов русифікації та ідеологізації.
4. Поширення у дозованих формах кращих зразків світового класичного мистецтва. Гасло «мистецтво належить народу».
5. Замкненість, відірваність від світового мистецького процесу.
   V.            Підсумок уроку.

VI.            Домашнє завдання: опрацювати §21 п. 5, дати усно відповіді на запитання ст.. 194, визначити основні тенденції розвитку різних напрямків культури в 60-80 рр.
03.02.2016 р.
Історія України 8 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацвання!!!
Тема: Переяславський договір 1659 р. Андрусівське перемир’я 1667р.
Мета: охарактеризувати політичні події в Україні в другій половині ХVІІ ст., зупинившись на гетьмануванні Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Івана Брюховецького; визначити передумови, що призвели до порушення територіальної цілісності України; розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами і на їх основі робити висновки та узагальнення, висловлювати свою думку, давати характеристику  історичним  діячам,  характеризувати  значення  їх  діяльності, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Обладнання: підручник  «Історія України. 8 клас» В.С. Власов,  2008 рік, видавництво «Генеза»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 8 клас»
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Основні терміни та поняття: громадянська війна, Руїна, Правобережна Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Андрусівське перемир’я.
Основні дати:
1659 р. – укладення україно ­ московських Переяславських статей;  
1660 р. – укладення україно ­ польського Слободищенського трактату;
1663 р. – поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну;         
жовтень1663 – березень 1664       р. - похід       польсько­ татарсько­ українського            війська на Лівобережжя на чолі короля Яна Казимира;
1664 - 1665    рр. – антипольське й антигетьманське повстання на Правобережжі;
1665    р. – укладення Московських статей;        
30 січня 1667 р.- укладення Андрусівського перемир’я           між Московською державою і       Річчю Посполитою.
Хід уроку
І.  Організаційний момент
Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ.  Актуалізація знань
Закінчіть речення:
1)  І. Виговський став гетьманом…
2)  У соціальній політиці І. Виговський дотримувався…
3)  Антигетьманську опозицію очолили…
4)  Для придушення антигетьманського повстання І. Виговський використав…
5)  Гадяцький договір, укладений у … між …, передбачав…
6)  Україно-московська війна була спричинена…
7)  Вирішальна битва україно-московської війни 1658—1659 рр. відбулася в … р., у якій перемогу здобула…
8)  І. Виговський утратив гетьманську булаву в результаті…
IІІ. Мотивація навчальної діяльності
У період гетьманства І. Виговського в Україні спалахнула громадянська війна. Укладена з поляками Гадяцька угода не знайшла підтримки серед старшини і козаків, що стало основною причиною втрати Виговським гетьманської булави.
23–24 вересня 1659 р. козаки проголосили гетьманом Ю. Хмельницького. Він був освіченою людиною, але не мав достатньої сили волі, політичного досвіду і хисту полководця.
У жовтні прихильники Ю. Хмельницького вирішили вступити в переговори з російськими воєводами. У Жердовій Долині, неподалік від Трахтемирова, старшини розробили умови, з якими погоджувалися визнати владу царя. Зокрема, згідно із Жердівськими статтями, російські воєводи не могли перебувати в українських містах за винятком Києва. Зміцнювалася гетьманська влада, знімалися обмеження на дипломатичні зносини козацької України.
IV. Вивчення нового матеріалу
Робота з текстом підручника
Опрацюйте відповідний текст підручника на ст.. 142-144 і дайте відповідь на запитання.
1.  Як розпочав своє гетьманування Юрій Хмельницький?
2.  Порівняйте Переяславські договори 1654 та 1659 років.
3.  Охарактеризуйте Чуднівську кампанію Ю. Хмельницького та її наслідки для України.
4.  Чому Слободищенський договір дослідники вважають подією, яка призвела до розпаду Української козацької держави на Лівобережну і Правобережну?
Запишіть у зошит таблиці:







Опрацюйте відповідний текст підручника на ст.. 144-146. Запишіть до зошита таблицю та дайте відповіді на такі запитання:
1. На  кого  спирався  та  яку  політику  проводив  гетьман  Правобережної
України Павло Тетеря?
2.  Проаналізуйте документи і визначте, чи однаково оцінюється його діяльність істориками. Чому?
3.  Сформулюйте  свою  позицію  щодо  історичної  постаті  гетьмана  Павла
Тетері.
4.  Чи  можна  стверджувати,  що  Чорна  рада  в Ніжині  стала  подією,  яка
вперше продемонструвала спосіб отримати владу, граючи на суперечностях різних суспільних верств? Чому?
5.  Охарактеризуйте період гетьманування Івана Брюховецького. Якої орієнтації він дотримувався у своїй політиці? Які наслідки мала його політика для України?
6.  Як ви думаєте, чому його гетьманування закінчилося так трагічно?






1.  Які  наслідки  мало  для  України  Андрусівське  перемир’я  1667 р.  між
Росією і Польщею?
2.  Покажіть на карті, як була вирішена доля українських земель за умовами цього договору.
3.  Чи одностайні історики у своїй оцінці Андрусівської угоди?
4.  Чи згодні ви з думкою О. Субтельного, який називає цю угоду «політичною катастрофою» для України? Свою відповідь обґрунтуйте.
Після  з’ясування  питання  представники  груп  по  черзі  стисло  в тезах
доповідають. До учня (представника групи) ставляться запитання. У кожної групи повинно бути не менше двох запитань до доповідача. Представника групи протягом обговорення можна змінювати.
V.  Закріплення знань учнів
М. Костомаров про період Руїни
«Українська справа явно гинула. Невдача за невдачею знищували надії, і люди позбулися віри у свою справу, у свою мету. Виникла думка, що тієї мети взагалі не можна досягти. Через це зникала воля і терплячість, слабшала любов до рідного краю, до громадського добра. Патріотичні вчинки і жертви виявлялися даремними. Особисті приватні інтереси мали переваги  над  усіма  чесними  і патріотичними  поривами.  Своє  власне  домашнє горе для кожного ставало непомірно тяжким, кожний почав піклуватися тільки про себе самого. Людські душі дрібнішали, ставали убогими, розум притуплявся під вагою тяжкого пошуку шляху до порятунку. Усе, що було колись дорогим, святим, тепер щоразу продавалося дедалі дешевше. Героєм  часу  вважали  того,  хто  вмів  зберегти  себе  самого,  виринути  з болота анархії, утопивши в ньому іншого, забезпечивши себе самого, погубивши інших... Так бувало, де суспільство не йшло до одноголосно наміченої мети, де суспільний ідеал поступався ідеалу особистої наживи і самолюбства...»
Завдання
1.  Чи згодні ви з думками, викладеними в цьому документі?
2.  Доведіть це, використовуючи факти з сьогоднішньої теми.
VІ. Домашнє завдання

1.  Опрацювати § 20 пункти 4-5, вивчити матеріал в зошиті, дати відповіді на запитання ст.. 147
03.02.2016 р.
Історія України 7 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!
Тема: Розділ IV. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА 
Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславович. Боротьба за владу. Данило Романович.
Мета: показувати на карті столицю та територію держави, прослідкувати процес утворення Г-В держави, характеризувати та давати характеристику діяльності князя Романа Мстиславича та його нащадків; формувати і розвивати картографічні вміння та навики аналізу історичних постатей.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: методичний посібник, підручник, атлас, конспект.
Структура уроку
       I.            Організаційний момент.
    II.            Актуалізація опорних знань.
Згадайте, що вам вже відомо про Галицько-Волинську державу? Кого ви можете назвати з управителів держави.
 III.            Вивчення нового матеріалу.
План
1.     Утворення Гадицько-Волинського князівства.
2.     «Громадянська війна 1205-1245 рр»
3.     Правління Данила Галицького.
4.     Боротьба Данила та Василька за відродження держави.
Завдання: Опрацюйте матеріал підручника §20 («Історія України » 7 кл. Смолій, Степанков, 2007 р), § 14 («Історія України» 7клас, Гісем, 2015 р.)
Додатковий матеріал.
1. Після смерті Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу. Великим князем став його син Володимир, котрий правив 10 років. З його смертю в 1199 р. місцева династія Ростиславичів перервалася. Довідавшись про це, волинський князь Роман Мстиславич оволодів Галичем. У 1199 р. відбулося об'єднання Волинського та Галицького князівств в одне, що мало важливе значення: створювалися сприятливі умови не лише для розвитку міст, сільського господарства, промислів, ремесел і торгівлі, а й для зміцнення політичного центру. Процес їх об'єднання (в умовах, коли інші князівства дробилися на уділи) був не випадковим. Він зумовлювався етнічною однорідністю населення, його прагненням домогтися припинення міжусобиць, захистити край від зовнішньої загрози.
Започаткувавши утвердження династії Мстиславичів, Роман діяв надзвичайно вміло, енергійно й рішуче. Дізнавшись, що київський князь Рюрик Ростиславич готує похід, випередив його, виступивши в 1201 р. на Київ, яким оволодів з допомогою міщан, і посадив на київський стіл луцького князя. Хоча Рюрик на початку 1203 р. спромігся відбити Київ, учинивши в ньому великий погром, але йому не вдалося повернути владу. Отже, враховуючи, що Переяславське князівство залежало від Києва, Роман став фактичним володарем майже всієї Південно-Західної Русі (за винятком Чернігівщини). Аби запобігти постійним міжусобицям, він запропонував обирати великого князя шістьом найвпливовішим князям Русі. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки.
Усередині князівства Роман рішуче боровся з боярством, утверджуючи одноосібну владу монарха. Багатьох бояр було страчено й вигнано за межі держави; решта боялися виступити проти нього. Не випадково Галицько-Волинський літопис саме Романа Мстиславича вперше називає «самодержцем всеї Русі».
Володар Галицько-Волинської держави проводив активну зовнішню політику. Зокрема, підтримував тісні стосунки з Візантією. Відомі два його успішних походи проти половців. Вочевидь, наприкінці 1204 р. він уклав союзну угоду З Угорщиною та Польщею. Проте, втрутившись у міжусобну боротьбу польських князів, загинув 19 червня 1205 р. біля м. Зави хвоста.
Створення Галицько-Волинської держави мало прогресивне значення. Проте смерть її творця таїла небезпеку поновлення міжусобиць та розпаду держави.
2. «ВЕЛИКА СМУТА ПОСТАЛА В ЗЕМЛІ РУСЬКІЙ»
Так автор Галицько-Волинського  літопису  охарактеризував усобиці, що охопили князівство після смерті Романа. Вони набрали такого розмаху, що окремі історики називають їх «громадянською війною» (1205-1245). Основною рушійною силою усобиць виступало галицьке боярство, котре не хотіло допустити зміцнення князівської влади й раз по раз зверталося по допомогу до іноземців. Бояри змусили вдову Романа, Ганну, з малолітніми синами, Данилом і Васильком, залишити Галич.
У боротьбі за княжий стіл бояри стали на бік синів Ігоря Ярославича із Сіверської землі - онуків Ярослава Осмомисла. У 1206 р. в Галичі осів Володимир, у Звенигороді - Роман, у Володимирі - Святослав. Отже, знову з'являються удільні князівства. Між братами спалахує боротьба за верховну владу, в яку втрутилися бояри, чернігівські князі, Польща й Угорщина. Посилюється вплив іноземців, унаслідок чого Ігоровичі втрачають владу. У Галичі розташовується угорська залога, бо король Ендре II виношував наміри приєднати Галичину до Угорщини.
 Безчинства чужоземних вояків викликали повстання, і за допомогою знову запрошених Ігоровичів угорців прогнали. Утвердившись при владі, брати вирішили зламати політичну опозицію бояр. За їхнім наказом було вбито півтисячі бояр, інші повтікали. Окремі з них звернулися по допомогу до Ендре II, запевняючи, що визнають владу Данила. У 1211 р. угорське військо займає Галич, і Данило стає галицьким князем. Оговтавшись від страху, бояри, без відома Данила, привселюдно повісили Романа та Святослава Ігоровичів (це єдиний випадок в історії Київської Русі, коли васали стратили своїх князів).
3.  Оскільки Данило через неповноліття не міг управляти, то влада зосередилася в руках вольової, мужньої, цілеспрямованої й мудрої Ганни. її самостійність не подобалася боярам, і вони змусили матір і сина знову втікати. У 1213 р. боярин Володислав Кормильчич проголосив себе галицьким князем (єдиний випадок на теренах Русі, коли людина, яка не належала до роду Рюриковичів, посміла посягнути на князівський стіл), що призвело до загострення міжусобиць.
Скориставшись ними, польський і угорський володарі в 1214 р. домовилися про поділ Галицько-Волинської держави: Галицьке князівство отримував угорський королевич Коломан; польський князь Лєшко - Перемишль, Берестейщину й частину Хоямщини; Данилу й Васильку дісталася у володіння лише Володимирська волость. Взимку 1215 р. Коломана коронували «королем Галичини», й він вступає до Галича. Кормильчич помер в ув'язненні в Угорщині.
Міжусобиці та втручання в них володарів Угорщини й Польщі зумовили розпад держави й створили реальну загрозу втрати Волинню і Галичиною незалежності.
4. БОРОТЬБА ДАНИЛА Й ВАСИЛЬКА ЗА ВІДРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
Данило осів у Володимирі й отримав цілковиту підтримку місцевого боярство й городян. Тим часом  утиски з боку угорців, зокрема спроби запровадити  католицизм, викликали масові виступи населення  Галичини проти панування іноземців. Унаслідок загострення польсько-угорських відносин Лєшко запропонував новгородському князю (онуку Ярослава Осмомипла) Мстиславу Мстиславичу (Удатному) сісти на галицький стіл, сподіваючись, що той протистоятиме Ендре II та Данилу. Мстислав прийняв пропозицію і в 1218 р. оволодів Галичем.
Через декілька місяців Данило одружився з донькою Мстислава. Це сприяло зміцненню становища молодого князя, і він вирішив розпочати боротьбу за повернення своїх володінь. Спочатку Данило відібрав у поляків Берестейщину й волості за Західним Бугом. Тим часом Лєшко й Ендре II домовилися про спільні дії проти Мстислава, аби відібрати в нього Західну Галичину. Розпочалися воєнні дії, в яких Данило взяв участь на боці тестя й проявив блискучі військові здібності. Водночас Данило й Василько уклали угоди про союз з литовцями та ятвягами, дії яких скували значні сили поляків. Розгромивши угорське військо, Мстислав зміцнив свою владу. Однак у 1222 р. він уклав з Ендре II договір, який передбачав шлюб його доньки з угорським королевичем Ендре. Останньому після смерті Мстислава мав перейти галицький стіл.
Цей крок галицького князя погіршив його відносини з Данилом і Васильком, котрі намагалися повернути до складу Волинського князівства Белзьку й Червенську землі. У 1223 р. Данило взяв участь у трагічній для руського війська битві з монголами на р. Калці, де був поранений. Повернувшись із походу, він продовжив справу об'єднання Волині, але його дії наштовхувалися на спротив Мстислава, котрий потрапляв у все більшу залежність від бояр та угорського короля.
Після його смерті в 1228 р. Данило виношує наміри щодо возз'єднання Галицько-Волинської держави. Він приєднує до своїх володінь Луцьку, Пересопницьку. Чорторийську волості й реформує військо (створює регулярну піхоту З городян). У першій половині 30-х років XIII ст. кілька разів займав Галич, але через опір бояр та вторгнення угорців знову втрачав його. Значним успіхом стало оволодіння Белзькою землею. У 1238 р. разом з Васильком Данило вирушив у похід проти Добжинського ордену хрестоносців, який заволодів Дорогочинською землею. У бою під Дорогочином вони розгромили ворога. Після цього було відвойовано Перемишль. Врешті-решт наприкінці року Данило увійшов до Галича й утвердився в ньому.
Завдяки величезним зусиллям. Данила й Василька спочатку об'єднується Волинське князівство, а пізніше поновлюється Галицько-Волинське князівство.
Утворена держава попри тривалу жорстоку громадянську війну та постійне втручання Польщі й Угорщини довела свою життєздатність і зберегла вінськово-політичну потугу.
IV.            Закріплення нових знань.
ЗАСВОЇМО ПОНЯТТЯ та дати. Записати в зошит.
ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА - збройна боротьба за владу в державі із залученням до неї різних прошарків населення.
САМОДЕРЖАВСТВО - форма правління з необмеженою владою однієї особи.
Опозиція - протидія, опір комусь або чомусь.
1170—1205 рр. - князювання Романа Мстиславича.
1199 р. - створення Галицько-Волинської держави.
 1201—1264 рр. - роки життя Данила Романовича.
   V.            Підсумок уроку.

VI.            Домашнє завдання: опрацювати § 20, вивчити в зошиті, вивчити дати та поняття, виконати  завдання на ст.. 122, підготувати випереджувальний матеріал на тему «Утворення Золотої Орди»* (по підручнику «Історія України» 7клас, Гісем, 2015 р. -  § 14  ) 
Матеріал підручника "Історія України"7 клас, Гісем, 2015












Ма