01.02.2016 р.
Правознавство 10 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!

Тема: ВРУ. Президент України. КабМін. Центральні та місцеві органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні.

Мета: розглянути структуру органів виконавчої та законодавчої влади в Україні, їх місце та роль в здійсненні правової держави; формувати правильне правове розуміння місця органів виконавчої та законодавчої влади та розвивати пам’ять та повагу до чинного законодавства України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: методичний посібник, підручник, КУ, конспект уроку.

Структура уроку

       I.            Організаційний момент.

    II.            Актуалізація опорних знань.

1.      Дайте визначення поняттям референдум та вибори?

2.      Яким чином класифікують виборчу систему в Україні?

3.      Які є види державної влади в Україні? Дайте їм х-ку.

 III.            Вивчення нового матеріалу.

План

1.      Законодавча влада в Україні. ВРУ.

2.      Президент України.

3.      КабМін.

4.      Центральні та місцеві органи виконавчої влади.Місцеве самоврядування.

1.     Законодавча влада. ВРУ.

Законодавча влада – це делегована народом своїм представникам у парламенті влада видавати закони, тобто нормативні-акти, які мають вищу юридичну силу.

Ф-ції законодавчої влади:

®    Фінансова – реалізується у праві щорічно затверджувати бюджет і приймати фінансові закони.

®    Контрольна – контроль, який здійснюється законодавчим органом за роботою уряду, інших органів і посадових осіб виконавчої влади

®    Законодавча.

Стаття 75 КУ визначає, що ВРУ є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституційний склад ВРУ – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування стоком на 4 роки. Вибори можуть буми черговими та позачерговими.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КУ чергові вибори до ВРУ повинні відбуватися в останню неділю березня четвертого року повноважень її складу.

Позачергові – у разі дострокового припинення її повноважень: - якщо протягом 30днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; - якщо Президент розпускає ВРУ.

ВРУ працює сесійно. Сесії можуть бути черговими та позачерговими.

Усі рішення приймаються на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування. Голосування може буми відкритим нефіксованим і фіксованим (електронні картки). Засідання проводяться відкрито. Рішення або закон вважається прийнятим якщо за його проголосувало не менше 226 депутатів.

Апарат ВРУ

Ø  Голова ВРУ;

Ø  Перший заступник голови ВРУ;

Ø  Заступник голови ВРУ;

Ø  Комітети ВРУ;

Ø  Тимчасові спеціальні комісії;

Ø  Тимчасові слідчі комісії;

Ø  Рахункова палата ВРУ;

Ø  Уповноважений ВРУ з прав людини – омбудсмен.

Законодавчий процес.

КУ закріплює основні засади законодавчого процесу. Вона визначає коло суб’єктів, яким надається право законодавчої ініціативи – право офіційно вносити в законодавчий орган законопроекти, які ВРУ зобов’язана розглянути по суті. Це право надано – Президенту, народним депутатам, КабМіну і Національному банку України.

Розгляд законопроектів

1 читання – обговорюються основні положення законопроекту (доповідь ініціатора – співдоповіді – дебати - доопрацювання).

2 читання – постатейне детальне обговорення законопроекту.

3 читання – прийняття закону в цілому.

Прийнятий ВРУ закон підписує Голова ВРУ і невідкладно направляє його Президентові України, який протягом 15 днів повинен розглянути його і 1) підписати або 2) накласти вето.

Якщо Президент у зазначений час не повернув закон на доопрацювання він вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний і офіційно оприлюднений.

Офіційним оприлюдненням вважається публікація закону в «Відомствах ВРУ», «Офіційному віснику України» або в газеті «Голос України».

Закон набуває чинності через 10 днів після його офіційного оприлюднення.

2.     Президент України.

«Президент» походить від латинського «praesidens» і буквально означає «той, хто сидить попереду».

Відповідно до чинної конституції Президент обирається безпосередньо народом, тобто громадянами України, які досягли 18 років, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5років. Чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента. Дострокові – через 90днів з дня припинення повноважень.

Вимоги до кандидата в Президенти

ü  Громадянин України;

ü  Вік від 35 років;

ü  Мати право голосу;

ü  Повинен протягом 10 останніх років перед днем виборів проживати в Україні;

ü  Володіння державною мовою;

ü  Президентом України не може бути одна й та сама особа два строки підряд;

ü  Президент України не може мати іншого представницького мандата.

Підставами припинення повноважень Президента України, які встановлені КУ ст.. 108 – є відставка, неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту та в разі його смерті.

Правовий статус – згідно КУ ст.. 102 Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.

Повноваження Президента України (КУ ст. 106):

®    Представницькі;

®    Повноваження, що стосуються діяльності ВРУ;

®    Повноваження у сфері законодавства;

®    Призначення та звільнення з посад членів КабМіну;

®    Забезпечення держ. незалежності, нац.. безпеки, оборони нашої країни;

®    Установчі;

®    Надання громадянства України.

Президент є головою Ради національної безпеки і оборони України.

3.     КабМін.

-          вищий орган у системі органів виконавчої влади.

КабМін

ß                                           ß                             ß                                              ß

Прем’єр-міністр   України  Перший віце-прем’р    Три віце-прем’єр-міністри      Міністри

Ст.. 117 КУ передбачає форми правових актів КабМіну – постанови і розпорядження.

4.     Центральні та місцеві органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування.

Згідно ст.. 114 КУ структурною ланкою виконавчої влади є міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади в Україні.

Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Центральні органи що здійснюють міжгалузеве управління мають назву державні комітети.

Місцеве самоврядування – це особлива форма організації влади на місцях, яка не є різновидом державної влади і не належить до жодної з трьох гілок держ.влади.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.

 IV.            Закріплення нових знань

    V.            Підсумок уроку.

 VI.            Домашнє завдання: опрацювати §15., опрацювати завдання та запитання  в кінці параграфа ст.. 118.

01.02.2016 р.
Історія 6 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!

Тема: Велика грецька колонізація. Заснування античних грецьких поселень на території України. Взаємини греків і місцевого населення.

Мета: визначити причини й особливості Великої грецької колонізації; характеризувати життя

населення грецьких колоній; пояснювати роль грецької колонізації в історії України;

пояснювати та застосовувати на прикладах терміни й поняття «колонізація», «колонія»,

«місто-метрополія»; розвивати вміння визначати причинно-наслідкові зв’язки між

історичними явищами; виховувати повагу до історичного минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: методичний посібник, підручник, конспект уроку, відео.

Структура уроку

       I.            Організаційний момент.

Оголошення теми та мети уроку.

    II.            Актуалізація опорних знань.

За поданими запитаннями перевірте, як ви засвоїли матеріал попереднього уроку:

1.      Що таке «фаланга»?

2.      Чим зумовлено появу нового бойового строю — фаланги? Які її переваги?

3.      Дайте визначення поняттям «демос», «знать», «тиранія», «поліс».

4.      Якими були причини розгортання боротьби між демосом і знаттю?

5.       Що зумовило появу влади тиранів? Чиї інтереси захищали тирани?

6.      Чому влада тиранів була нетривалою?

7.       Чому з Греції формується полісний устрій?

8.       Опишіть зовнішній вигляд воїна-гопліта.

9.       Чому влада тиранів сприяла господарському піднесенню грецьких полісів?

 III.            Вивчення нового матеріалу.

1.      Початок Великої грецької колонізації.

Прочитати матеріал підручника на ст.. 144-145 та додатковий матеріал.

Додатковий матеріал.

У VIII ст. до н. е. в державах-полісах Еллади виникло напруження серед громадян. Демос, переважно селяни, із різних причин втрачав землю, яку прибирала до рук аристократія. У грецьких полісах з’явилася значна кількість збіднілих громадян. Селяни, що втратили землю, шукали для себе притулку, будь-якої роботи, але даремно. Вони ставали «зайвими» в рідному місті.

Демос, обурений несправедливим становищем, ставав на боротьбуз аристократами. Якщо він зазнавав поразки, ватажкам демосу залишалося шукати порятунку в інших країнах.

Водночас розвиток господарства, торгівлі та ремесла спонукав греків до розширення торговельних зв’язків з іншими країнами, де б купували вироби грецьких ремісників і сільськогосподарські продукти. Усе це сприяло тому, що елліни залишали рідні домівки й вирушали на пошуки нових земель, де засновували поселення (емпорії та колонії). Там, у далеких краях, громадяни прагнули покращити умови життя, становище в суспільстві, знайти роботу. Емпорії поступово виростали в колонії, ставали самостійними, хоча й зберігали торговельні, родинні й політичні зв’язки з метрополією — містом, що заснувало колонію.

Колонізація здійснювалася у двох напрямках: на захід і на північний схід. На захід від Еллади греки освоїли землі острова Сицилії (Мессіна, Акрагант, Сиракузи) та півдня Італії (Тарент,Сибаріс).

Дорога на північний схід привела греків через протоки Босфор, Геллеспонт (Дарданелли) на простори Понту Евксинського (Чорне море). На його північних берегах були створені колонії: Тіра, Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей та ін.

Робота з термінами та поняттями. Записати до робочого зошита.

«Велика грецька колонізація» - це процес освоєння греками нових земель, який тривав протягом VIII—VI ст. до н. е.

Колонії (античні) — поселення, засновані греками в процесі колонізації Середземномор’я й Чорноморського узбережжя.

Колонізація — переселення на нові землі та їх господарське освоєння.

Місто-метрополія — місто, яке є засновником нового поселення — колонії.

Емпорія – торгове поселення.

Причини Великої грецької колонізації:

1.      Боротьба демосу з аристократією.

2.      Прагнення розширити торгівельні звʼязки.

Напишіть в зошит схему

«Напрямки Великої грецької колонізації» 

                                               Захід                                     Північний захід

о.Сицилії (Мессіна, Акрагант, Сиракузи)                  узбережжя Чорного моря

 Італії (Тарент,Сибаріс).                                     Тіра, Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей

Робота з картою.

Завдання. Розгляньте карту на ст.. 145 або в атласі і прослідкуйте напрямки Великої грецької колонізації. Назвіть міста-колонії засновані греками.

2.      Результати колонізації.

Прочитайте додатковий матеріал та запишіть в зошит результати колонізації.

Додаткова інформація.

Велика грецька колонізація справила величезний вплив на розвиток усього давньогрецького світу. Вона розширила знання греків, які зустрілися з безліччю нових для них народів, дізналися про їхні звичаї, релігії, культуру.

Колонізація сприяла розвитку господарства й торгівлі, а також мореплавства. Колоністи потребували багатьох речей, які спочатку не могли виробляти самі та були змушені купувати в Греції. З Еллади в колонії везли вироби ковалів та інших ремісників, оливкову олію, вино. Із колонії в обмін давали зерно, рабів, метали. Нові міста зростали й багатіли.

У результаті колонізації греки познайомилися з багатьма народами, яких вони раніше не знали. Греки бачили, що ці народи відрізняються від них мовою, звичаями, культурою. Завдяки цьому греки почали усвідомлювати себе єдиним народом — еллінами. Усі інші народи вони вважали варварами. Слово «варвар» виникло як звуконаслідування. Коли греки хотіли зобразити нееллінську мову, вони бурмотіли «вар-вар». Варварами греки називали й жителів Вавилонії, Персії

та Єгипту — країн із багатовіковою історією та культурою. Також варварами для них були й відсталі, на їхню думку, племена: фракійці, іллірійці, скіфи. Спочатку слово «варвар» означало просто «чужинець»,«не-еллін». Але поступово ставлення греків до чужоземців змінюється. Елліни стали думати, що вони в усьому перевершують варварів. Тому всіх людей, що жили за власними звичаями, вони вважали людьми відсталими, народженими для рабства.

3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та Криму

Прочитайте текст підручника на ст.. 145-47, додаткову інформацію, та перегляньте відео.

На території Північного Причорномор’я утворилося понад 30 грецьких колоній. Першими грецькими поселеннями в Причорномор’ї (VII ст.до н. е.) були: Істрія (у Придунав’ї) і Борисфеніда (на острові Березань). Згодом у пониззі Південного Бугу виникло місто Ольвія (у перекладі

з грецької мови — «щаслива»). На узбережжі Керченської протоки були засновані міста Пантікапей (що стало столицею Боспорського царства), біля Дністровського лиману — Тіра. На початку V ст. до н. е. на території Західного Криму з’явилося місто Херсонес, якому судилося відіграти важливу роль у подальшій історії півострова.

Розміри міст не перевищували 50—60 га. Кожне місто мало сільську округу (хору), яка забезпечувала його жителів необхідними продуктами харчування. Вироблене продавали в місті. Серед жителів хори було багато вихідців із навколишніх племен. Усі причорноморські міста-поліси, крім Боспорського царства, були демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищим органом влади були народні збори, які ухвалювали закони. Виконавча влада перебувала в руках колегій і чиновників. Окремо існувала судова влада.

У політичному розвитку античних міст-держав розрізняють два етапи: на першому (VII—I ст. до н. е.) вони були незалежними утвореннями, на другому (середина I ст. до н. е. — 70-ті рр. IV ст. н. е.) перебували в залежності від Риму.

У зовнішній політиці поліси спочатку орієнтувалися на Грецію. У II—I ст. до н. е. Ольвія потрапила в залежність до Кримської Скіфії. На межі II—I ст. до н. е. Причорноморська Україна була втягнута в орбіту боротьби між найсильнішими державами — Римом і Понтом. Цар Понту Мітрідат VI Євпатор підкорив Боспорське царство, завдав поразки Кримській Скіфії та поширив владу на все Причорномор’я, у тому числі Ольвію. Зазнавши врешті поразки від римлян, Мітрідат заподіяв собі смерть у Пантікапеї (сучасна Керч), а римські війська оволоділи його царством. Політика грецьких міст переорієнтовується на Рим. У свою чергу, для Риму грецькі держави були своєрідним бар’єром перед натиском кочівників та інших варварських племен. Рим допомагав Херсонесу в його сутичках зі скіфами, у грецьких містах розміщуються римські гарнізони. У середині II — III ст. н. е. Тіра, Ольвія, Херсонес включаються до складу римської провінції Мезії. У політичну залежність від Риму потрапляє й Боспор. Смертельного удару грецьким містам-державам завдала варварська навала, яка двома хвилями (у III ст. — готи, у IV ст. — гуни) прокотилася Причорномор’ям. У III ст. під тиском готів загинула Ольвія та інші міста, а в IV ст. навала гунів знищила Боспорське царство. Вціліли лише Херсонес і Пантікапей, які із часом потрапили під владу Візантійської імперії.

Посилання на відео:  https://www.youtube.com/watch?v=nmSpatM_sxo&index=1&list=FLo1xYhPIWqe-RNIIhbA8kzw

Запишіть таблицю в зошит.

Назви часів грецької колонізації	Сучасні назви
Ольвія (шаслива)	Миколаївська область
Борисфен	Дніпро; місто Березань, поблизу нинішнього Очакова
Понт Евксинський	Чорне море
Гіпаніс	Буг
Пантікапей	Керч
Херсонес	Пізніше Корсунь, зараз - Севастополь
Тіра	Білгород-Дністровський
Керкенітіда	Євпаторія
Феодосія	Феодосія
Фанагорія	Тамань

 IV.            Закріплення нових знань.

Дайте відповіді на запитання.

1. Коли відбувалася Велика грецька колонізація?

2. Що таке колонія? Метрополія?

3. Де греки утворювали свої колонії?

4. Які напрямки мала Велика грецька колонізація?

5. Який суспільний лад існував у колоніях?

6. Назвіть найбільші грецькі колонії Північного Причорномор’я.

    V.            Підсумок уроку.

 VI.            Домашнє завдання: прочитати § 29, вивчити матеріал в зошиті, відповідати на запитання ст.. 147, показувати на карті напрямки Великої грецької колонізації.