Історія України 10 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!
Тема: Література, театральне, музичне, хорове, образотворче мистецтво.
Мета: охарактеризувати
особливості розвитку мистецтва України в період національно-визвольних змагань:
література, театральне, музичне і хорове мистецтво, визначити місце української
церкви в революційну добу; розвивати в учнів уміння аналізувати та
систематизувати матеріал, робити висновки, здійснювати порівняння історичних
явищ та подій, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами, давати
історичну характеристику діячам культури; сприяти патріотичному вихованню
учнів, а також виховувати в них естетичні смаки та уподобання.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: методичний посібник, підручник Турченко, конспект уроку.
Структура уроку
I.
Організаційний
момент.
Оголошення теми та мети уроку.
II.
Актуалізація
опорних знань.
Дайте відповіді на запитання.
1. Назвіть нові тенденції та чинники розвитку культури в
1917–1921 рр.
2. Чим вони відрізняються від попереднього, дореволюційного
періоду?
3. Охарактеризуйте подвижництво творців та діячів
культури в цей період.
4. Назвіть діячів української культури.
5. Як би ви оцінили культурно-освітню діяльність
громадських організацій?
6. Яку роль вони відіграли в процесі українізації?
III.
Вивчення нового
матеріалу.
Прочитайте матеріал в підручнику §38 і
додаткову інформацію та заповніть таблицю в зошиті..
1.
Літературний процес
Літературний процес в Україні
1917-1921 рр. пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і
з новими іменами літераторів, талант яких почав розкриватися в умовах революції
і визвольних змагань. Політичні симпатії більшості з них були на боці
українських національних партій, Центральної Ради, а пізніше Директорії. Разом
з військами УНР частина з них у 1919 р. відступила до Кам'янця-Подільського.
Там опинилися Олександр Олесь, Остап Вишня, Володимир Сосюра та ін. Тоді вже
відомий поет, переконаний прихильник самостійної Української Народної
Республіки Григорій Чупринка 1917 р. писав: «Єдність і згода, Право й свобода -
Доля найкраща народа». Чупринка був непримиренним противником більшовизму і у
1921 р. загинув у боротьбі з ним.
Не всі залишилися в Україні.
Частина зазнала гіркої долі емігрантів. Серед них - Олександр Олесь, про якого
М. Грушевський писав як про «найбільшого з нині живучих поетів на Україні».
Сповнені безмежної любові до рідної України, його поезії знаходили широкий
відгук у суспільстві.
О, поведи ж нас,
лицарський духу,
По вільній стежці
життя і руху,
На тихі води,
На ясні зорі,
І в цю велику,
страшну годину,
З'єднай в єдину всю
Україну, -
писав Олександр Олесь наприкінці 1918 р.
У роки революції і визвольних
змагань в українську літературу ввійшло ціле покоління письменників і поетів,
які започаткували новий етап у її розвитку. Література 1917-1921 рр. відбила
надзвичайно складну й суперечливу панораму життя і боротьби, небувалого злету
людського духу, моральну ницість, небачену трагедію братовбивчої війни.
Вільні від бюрократичного
«регулювання», закостенілих канонів і обов'язкових підходів, поети і
письменники по-різному, відповідно до власних уподобань, світосприймання,
літературних традицій і політичних симпатій відбивали дійсність, історичний
процес, свідками, а нерідко й активними учасниками якого вони були.
Емоційно-радісним збудженням просякнута поема молодого Павла Тичини «Золотий
гомін», написана 1917 р. і присвячена святкуванням з нагоди проголошення
Першого універсалу Центральної Ради. Романтичними настроями наповнені його
«Сонячні кларнети», видрукувані 1918 р. У добу Центральної Ради П. Тичина разом
з А. Ніковським і С. Єфре-мовим був співредактором популярної
національно-демократичної газети «Нова Рада».
Помітною течією в поезії цього
періоду був романтизм, що його представляли В. Сосюра, В. Чумак, В.
Еллан-Блакитний та інші. Події воєнних років В. Сосюра яскраво змалював в
автобіографічному творі «Третя рота». Від листопада 1918 р. до лютого 1920 р.
поет служив в армії УНР, до якої він вступив добровольцем, і у складі 3-го
Гайдамацького полку пройшов з боями «Вкраїну з краю в край». Після поразки
Директорії В. Сосюра став червоногвардійцем, а у травні 1920 р. вступив до
більшовицької партії. Співзвучними настроям радикальної української молоді, яка
з революцією пов'язувала надії на створення незалежної радянської республіки в
Україні, були книги віршів В. Чумака «Заспів» (1920) і В. Еллана-Блакитного
«Удари молота і серця» (1920). Член партії боротьбистів Василь Чумак у 1919 р.
був залишений у Києві для підпільної роботи в денікінському тилу. В боротьбі за
радянську владу і незалежність України він був готовий на все. «Ми гімни тобі
заплели, червоний тероре», -писав Чумак. У листопаді 1919 р. він був
розстріляний денікінцями. Збірку його віршів видрукувано посмертно.
Гурток молодих українських літераторів,
які об'єдналися навколо журналу «Книгар», започаткував знамените літературне
угруповання «неокласиків». Це - М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М.
Драй-Хмара, Ю. Клен (О. Бурґгардт). Частина молодих українських митців
приєдналася до символістів. Серед них - П. Тичина, Я. Савченко, Д. Загул та ін.
Відомим представником ще одного оригінального
літературного напряму тих часів - «панфутуризму» - був М. Семенко. Уявлення про
його творчість дає мініатюра «Картка» - справжній поетичний шедевр, витворений
1918 р.:
Мого життя газельну
срібність
І випадковість
Складу в картки
вузьку безмірність
І загадковість
Моїх гріхів легку
безкарність
І слів блискучість
Знов наповняє
безпорадність
І днів
сліпучість...
2. Театральне,
музичне та хорове мистецтво
У 1917-1920 рр. відчутних змін
зазнала театральна справа. За часів гетьмана був заснований Український театр
драми та опери, виник ряд інших творчих колективів.
Діяльність більшовицької влади в театральній сфері
позначена насамперед націоналізаціями, перейменуваннями і закриттями
«аполітичних» та «ідейноворожих» закладів. У серпні 1919 р. уряд УСРР
перетворив на державні всі кращі театри. Ще раніше, у дні святкування дня
народження Т. Шевченка, Український театр драми та опери, заснований за
гетьмана, був реорганізований у Перший театр Української Радянської Республіки
імені Шевченка. У цьому театрі працювали як корифеї української сцени - О.
Мар'яненко, Г. Борисоглібська, так і молоді талановиті майстри О. Сердюк, Л.
Гакебуш, К. Кошевський та інші. 1919 р. був для театру знаменним - до його
трупи влився колектив молодих митців на чолі з Лесем Курбасом. Наваторський
театр Леся Курбаса згодом став одним з найпомітніших явищ у радянській Україні.
Він відійшов від традиційних етнографічних форм у театральному мистецтві,
застосував нову сценографію, нові імпресіоністичні підходи. У 1920 р. Курбас
створив виставу за поемою Т. Шевченка «Гайдамаки».
1919 р. було засновано Новий
драматичний театр ім. І. Франка, на чолі якого став молодий Гнат Юра. Цей театр
згодом став одним з провідних театрів республіки. У 1923 р. він переїхав до
Харкова, а у 1926 р. -до Києва.
У містах і селах виникло багато
самодіяльних оркестрів народних інструментів, державних, професійних хорів,
мандрівних хорових капел. У 1918 р., за гетьмана, було засновано Державний
симфонічний оркестр під проводом О. Горілого, що в 1919 р. за радянської влади
виступав як Республіканський симфонічний оркестр імені М. Лисенка. Симфонічні
оркестри працювали також у Харкові, Катеринославі, Одесі. В 1919 р. кооперативна
спілка «Дніпросоюз» об'єднала два хори, організовані для популяризації
української пісні, в Державну українську мандрівну капелу (в абревіатурі -
«ДУМКА»). Цим колективом з 1919 р. керував Нестір Городовенко. За короткий час
ним був освоєний великий репертуар, що складався з творів М. Лисенка, М.
Леонтовича, українських народних пісень, колядок, щедрівок, веснянок. Усі
концерти «ДУМКИ», що відбувалися в містах і селах, на станціях, заводах і
фабриках України, перетворювалися на національне свято.
За гетьмана була заснована
Українська державна капела під проводом О. Кошиця.
На початку 1919 р. відділ музики Міністерства народної
освіти УНР створив у Києві новий хоровий колектив - Українську республіканську
капелу (УРК), якою керували К. Стеценко і О. Кошиць. У 1919-1920 рр. колектив
із тріумфом виступив в Чехо-Словаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії,
Англії, Голландії. Поразка УНР унеможливила повернення більшості співаків на
Батьківщину. В липні УРК розпалася, давши життя кільком творчим колективам,
котрі залишилися в еміграції.
У 1920 р. на базі
музично-драматичної школи ім. М. Лисенка було створено Київський
музично-драматичний інститут. В Україні у цей час плідно працювали видатні
композитори М. Леонтович, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б.
Ля-тошинський та інші.
3.
Образотворче мистецтво
Національно-демократична
революція і жорстока збройна боротьба за захист її завоювань були складною
сторінкою в новітній історії українського образотворчого мистецтва. У вогні
війни загинули великі художні цінності: картини, скульптури, монументи,
архітектурні ансамблі. Але разом з тим побачили світ художні твори, що несли на
собі відбиток часу.
Визначним явищем в історії
українського мистецтва було утворення Української академії мистецтв. Активно
цьому сприяли М. Грушевський - голова Центральної Ради, І. Стешенко —
генеральний секретар освіти, М. Біляшівський — директор Київського міського
музею, інші визначні політичні діячі, художники, вчені. 4 листопада Центральна
Рада затвердила статут Академії, а 5 грудня 1917 р. відбулось урочисте її
відкриття. Видатні українські художники Михайло Бойчук, Микола Бу-рачек,
Михайло Жук, Василь та Федір Кричевські, Абрам Ма-невич, Олександр Мурашко,
Георгій Нарбут стали першими членами Академії мистецтв.
Ректор Української академії
мистецтв М. Бойчук згуртував навколо себе талановиту молодь, переважно
селянського походження, якій були відомі й зрозумілі традиції народного
мистецтва. Твори художників цієї групи були цілком оригінальним явищем, що не
мало аналогів у попередні періоди. Школа Бойчука справила значний вплив на
подальший розвиток не лише українського, а й світового мистецтва. Його
послідовники творили в багатьох країнах світу.
З 1917 р. в Україні працював
видатний графік Г. Нарбут. На замовлення Центральної Ради, а пізніше
гетьманського уряду він виконував проекти грошових знаків, поштових марок,
державного герба і печатки, форми для війська, обкладинок до ратифікаційних
актів, грамот з нагоди різних урочистих подій тощо. За радянських часів цей
виняткового таланту художник плідно працював над оформленням книжкових видань,
журналів, виступав з нищівними політичними карикатурами на білогвардійців. Його
життя урвалося весною 1920 р., під час окупації польськими військами Києва.
У жовтні 1918 р., ще в умовах гетьманату, в Ромнах на
Сумщині було відкрито перший в Україні пам'ятник Т. Шевченку. Монумент спорудив
молодий скульптор І. Кавалерідзе. Це було всеукраїнське національне свято. На
концерті з нагоди відкриття пам'ятника виступили поет Микола Вороний, уславлені
співаки Марія Литвиненко-Вольгемут і Михайло Микиша.
У 1919-1920 рр. почалося
виконання радянського плану монументальної пропаганди, якому більшовики
надавали надзвичайно великого значення як знаряддю ідеологічної боротьби. У
травні 1919 р. було опубліковано декрет РНК УСРР «Про знесення з майданів та
вулиць пам'ятників, збудованих царям та царським посіпакам». Натомість
рекомендувалося відкривати пам'ятники видатним революціонерам. У Києві,
Харкові, Одесі, Катеринославі були відкриті пам'ятники К. Марксу, встановлені
погруддя В. Леніна, Я. Свердлова, Р. Люксембург, Ф. Енгельса. Особливої
художньої цінності вони не мали і служили своєрідними ідеологічними символами
нового режиму. Водночас нищилися встановлені до революції монументи, чимало з
яких були творами мистецтва.
Охопивши порівняно невеликий часовий проміжок, культурні
процеси 1917-1921 рр. посіли в історії українського народу помітне місце. Вони
відбувалися на зламі історичних епох, втілюючи в собі яскраві, неповторні
ознаки того часу і багато в чому суттєво сприяли подальшому розвитку
української культури.
IV.
Закріплення нових
знань.
Почати складати таблицю для систематизації знань
використовуючи текст підручника «Література, театральне, музичне, хорове,
образотворче мистецтво»
|
Галузь мистецтва
|
Представники
|
Досягнення
|
|
|
|
|
Дайте відповіді на запитання.
1. Назвіть письменників та поетів 1917–1921 рр.
2. Охарактеризуйте літературні течії в цей період.
3. Як би ви оцінили розвиток театру та музичного
мистецтва цього періоду?
4. Назвіть особливості церковної політики українських
урядів та більшовиків.
V.
Підсумок уроку.
Аналіз роботи на уроці та виставлення оцінок.
VI.
Домашнє завдання:
опрацювати § 38 , дописати таблицю.
Немає коментарів:
Дописати коментар