02.02.2016 р.
Правознавство 9 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!

Тема: Хто такі спадкодавець і спадкоємець. Що таке заповіт. Як заповісти майно. Як успадкувати майно.

Мета:

·        розкрити основні поняття спадкового права; познайоми­ти учнів з особливостями спадкового права, з умовами відкриття спадщини й винесення права на спадщину;

·        виховувати в учнів правову культуру та правову свідо­мість.

Обладнання й матеріали: Цивільний кодекс України.

Базові поняття й терміни:  успадкування,   спадкодавець,   спадкоємець,   заповіт, успадкування за законом, порядок черговості успадку­вання за законом, відкриття спадщини, строк для при­йняття спадщини.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Учитель: кожна людина впродовж свого життя накопичує певну кількість майна і бажає, щоб усе це залишилося саме тому, хто для неї най­ближчий. Саме тому ще у давнину виникло спадкове право, з основними положеннями якого ми й будемо знайомитись на цьому уроці.

III. Вивчення нового матеріалу

План

1.        Успадкування за заповітом.

2.        Порядок успадкування за законом.

3.        Порядок отримання спадщини.

►  Розповідь учителя

1. Успадкування за заповітом

Передумовою для стабільності майнових відносин, забезпечення їх наступності є успадкування — перехід після смерті громадянина майна, яке йому належало, майнових прав та обов'язків у порядку правонаступництва і до однієї чи кількох осіб.

Спадкодавець — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до іншої особи або до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин. Причому він може бути спадкодавцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я та ін.

Спадкоємець — це особа, яка у випадку смерті того або іншого громадянина здобуває право одержати його майно. Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа (організація, підприємство); а також держава. Успадкування здійснюється за заповітом або за законом. Порядок успадкування за заповітом

Кожна фізична особа має право за життя розпорядитися своїм майном на випадок своєї смерті. Таке особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.

Право на заповіт (бути заповідачем) має фізична особа з повною фізичною дієздатністю. Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які особи, незалежно від того, чи є вони в переліку спадкоємців за законом чи їх немає. Цими особами можуть бути не лише громадяни, а й юридичні особи, а також держава.

Заповідач може в будь-який час скасувати свій заповіт, унести в нього зміни або заповісти своє майно іншій особі. Якщо новий заповіт визнаний недійсним, чинність попереднього не відновлюється, крім випадків, установлених законом.

Заповіт складається у письмовій формі дієздатною особою, із зазна­ченням місця та часу його складання і має бути особисто підписаний запо­відачем і посвідчений нотаріусом. Порушення установленої форми заповіту (складання заповіту в простій письмовій чи усній формі) спричиняє його недійсність.

Учинення заповіту через представника не допускається. Якщо запо­відач унаслідок фізичної вади, хвороби або будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням (і в його при­сутності) заповіт має право підписати інша особа в присутності нотаріуса або іншої службової особи, яка має право посвідчувати цей документ. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. За­кон допускає можливість посвідчення заповіту, крім нотаріальної кон­тори, й іншими органами і посадовими, службовими особами. Так, до нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються заповіти громадян, що перебувають на лікуванні в лікарнях, проживають у будинках пре­старілих, перебувають під час плавання на морських суднах, заповіти військовослужбовців, заповіти громадян, які перебувають в експеди­ціях, заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, та ін. Ці заповіти посвідчують визначені цивільним законодавством посадові особи.

Заповіт складається у двох примірниках. Один із них зберігається у но­таріальній конторі, другий видається заповідачу.

2. Порядок успадкування за законом

Успадкування за законом має місце в таких випадках:

1)        коли відсутній заповіт;

2)        коли відсутні спадкоємці за заповітом.

Спадкоємцями за законом є члени подружжя, а також родичі спадко­давця (батьки, діти, у тому числі усиновлені, брати і сестри тощо). Усі спадкоємці за законом отримують рівні частки спадкового майна.

Успадкування за законом здійснюється в порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом дістає право на успадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги або їх відмови від прийняття спадщини. Принцип черговості при одержанні спадщини дозволяє справедливо розподілити майно покійного: у такому разі його отримують най­більш близькі до спадкодавця люди.

Перша черга спадкоємців за законом включає: дітей (у тому числі за­чатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті); чоловіка (дружини); батьків.

Онуки і правнуки спадкодавця залучаються до спадщини в порядку представлення. Вони стають спадкоємцями лише тоді, коли на час смерД спадкодавця немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем. Онуки і правнуки, таким чином, заміняють своїх батьків як їх спадкоємці.

Друга черга спадкоємців за законом включає: рідних братів і сестер-спадкодавця; діда і бабу, як з боку батька, так і з боку матері. Прадід і прабабка, племінники успадковують за правом представлення.

Третя черга спадкоємців за законом складається з рідних дядьків і тіток спадкодавця. Двоюрідні брати і сестри успадковують за правом представлення.

Четверта черга спадкоємців згідно із законом включає осіб, що прожи­ли однією сім'єю зі спадкодавцем не менш ніж п'ять років до його смерті.

До п'ятої черги спадкоємців за законом відносяться всі інші родичі спадкодавця до шостого коліна спорідненості включно, причому найближчий ступінь виключає подальший. Ступінь спорідненості обраховується як сума народжень, що відділяють спадкодавця від спадкоємця, причому народження спадкодавця не враховується.

Наприклад, батько і син є родичами в першому ступені, троюрідні брати — родичами у шостому ступені. Крім того, до п'ятої черги успадкування відносять утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але протягом не менш ніж п'яти років отримували від нього матеріальну допомогу, яка була основним джерелом засобів їх існування.

3. Порядок отримання спадщини

Для набуття спадщини необхідна наявність кількох умов. Насамперед, це відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця або день набрання законної сили рішенням суді про оголошення громадянина померлим.

Наступною умовою є висловлене спадкоємцем бажання прийнята спадщину. Для цього він повинен протягом шести місяців подати заяву в нотаріальну контору про бажання прийняти спадщину (якщо спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем або фактично вступити у володіння чи управління майном.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, яка протягом установленого строку він не заявив про відмову від неї.

Строк для прийняття спадщини становить шість місяців (ст. 1268-1270). Прийняття спадщини не є обов'язком спадкоємця, а є лише його правом.

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або фактично не вступить у володіння спадщиною, то вважається, що цей спадкоємець не прийняв спадщини. Частка спадкоємця, що не прийняв спадщини, переходить до інших спадкоємців, що закликаються до спадкування. У разі неприйняття спадщини всіма спадкоємцями майно переходить у власність держави

Якщо спадкоємець із поважних причин (тривала хвороба, тривале відрядження тощо) пропустив строк прийняття спадщини, то цей строк може бути подовжено в судовому порядку. У випадку винесення судом рішен­ня щодо продовження строку на прийняття слід спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її. У цьому разі спадкоємцю не потрібно зверта­тися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення до суду за наявності згоди на це від усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Після закінчення терміну прийняття спадщини нотаріус видає доку­мент про успадкування майна.

Поділ спадщини відбувається за згодою спадкоємців, а якщо виникає суперечка, то її розв'язує суд.

IV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

►   Запитання для повторення та обговорення

1.        Хто такий спадкодавець?

2.        Хто такий спадкоємець?

3.        Що таке заповіт?

4.        У яких випадках має місце успадкування за законом?

V.   Самостійна робота учнів

►  Робота з документом

1.        Визначте, чи будуть перешкодою для відкриття спадщини:

а)     невстановлений час її відкриття;

б)    невстановлене місце її відкриття;

в)     відсутність заповіту спадкодавця;

г)     борги, які не сплатив спадкодавець;

д)    відмова спадкоємців прийняти спадщину.

2.        Обдумайте і дайте відповідь, чому закон визначає групу осіб, які не мають права на спадщину (ст. 1224 Цивільного кодексу України).

Стаття 1224 Цивільного Кодексу України

Усунення від права на спадкування

1.      Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2.      Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

3.      Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

4.      Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

5.      За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6.      Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

VI. Підсумки уроку 

►   Завдання

1.        Прокоментувати ступені спадкування.

2.        Розповісти про процедуру відкриття спадщини.

3.        Пояснити, у чому особливості спадкового законодавства.

VII. Домашнє завдання: опрацювати § 15, виписати в зошит нові юридичні терміни, дати відповыді на запитання в кінці параграфу.

Письмове завдання: Дайте обґрунтовану відповідь про можливість отримання спадку у таких ситуаціях:

а)     громадянин Корнієнко залишив заповіт, яким розпорядився всі майно (на суму 22000 грн), що належало йому, передати музею, присвяченому його діду. У нього залишилися син (21 рік, водій) і дочка (14 років, учениця). До вас як до юридичного консультанта звернулась дружина померлого (їй 45 років, працює на залізниці) і його мати (67 років, пенсіонерка);

б)    після смерті громадянина Борщова, у нього залишилося майна на 10000грн. Про своє бажання отримати це майно заявили 13-річна дочка, 82-річна мати і два брати померлого (30 і 62 роки).