26.01.2016 р.
Правознавство 9 клас
Конспект уроку для дистанційного опрацювання!!!

Тема:  Що таке цивільно-правова відповідальність. Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб

Мета уроку: ознайомити учнів з особливостями і порядком захисту особистих немайнових та майновий прав;

Ø розвивати вміння працювати в групах, парах; вирішувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правових документів;

Ø виховувати почуття відповідальності за свої дії та розуміння можливої відповідальності за завдану шкоду;

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: лекція.

Структура уроку:

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

Бесіда за запитаннями:

1) дайте визначення терміну «цивільне право»;

2)як ви розумієте поняття «право власності»?

3)як можна реалізувати право власності?

 ІІІ. Мотивація

      Отже, ми продовжуємо й надалі знайомитись з розділом ІІІ «Ти і цивільно-правові відносини», і перед початком роботи з новою темою, будь ласка, перегляньте фрагмент мультфільму «Злидні» і дайте відповіді на запитання:

Ø чим володіли Петро та Марічка?

Ø що сталося з їхнім майном?

Ø на які права посягнули казкові персонажі «злидні»?

Ø чи намагалися Петро та Марічка захистити свої права?

    Підсумовуючи сказане вами, можемо зробити висновок, що на сьогоднішньому уроці ми будемо розглядати питання,пов’язані із захистом своїх цивільних прав і особливостями та порядком відповідальності неповнолітніх; закріпимо навички роботи в групах, парах, познайомимось з новими юридичними термінами;

 Вивчення нового матеріалу.

1. Поняття цивільної відповідальності

Цивільно-правова відповідальність полягає в тому, що на правопоруш­ника покладається додатковий обов'язок, що тягне за собою певні майнові втрати, зменшення його майнової сфери. Так, постачальник, який не по­ставив продукцію у визначені терміни, поряд з основним обов'язком — ви­конати договір, набуває додаткового — сплатити неустойку (штраф) за про­строчення поставки. Втрати у вигляді сплаченого ним штрафу нічим для нього не компенсуються. Орендодавець, який відмовився надавати при­міщення, тобто порушив умови договору оренди, зобов'язаний виконати його — надати приміщення, а також відшкодувати збитки, які виникли в орендаря у зв'язку з такими діями. Відшкодування збитків у цьому при­кладі є тим додатковим обов'язком, який покладається на правопорушника.

У деяких випадках обов'язок, в якому полягає зміст цивільно-правової відповідальності, виникає не як додатковий, а лише замість невиконаного. Так, у разі вчинення дорожньо-транспортної пригоди, водій, що порушив правила дорожнього руху і завдав шкоди, наприклад, майну інших осіб, повинен відшкодувати її у повному обсязі. До вчинення правопорушення в нього існував обов'язок утримуватися від посягання на майно інших осіб, не завдавати шкоди. Оскільки цього обов'язку він не виконав і шкоду за­подіяв, у нього виникає новий — відшкодувати її.

Отже, цивільно-правова відповідальність — це невигідні наслідки май­нового характеру, що покладаються на особу, яка вчинила цивільне право­порушення, не виконала чи неналежно виконала зобов'язання або посягну­ла на абсолютні майнові чи особисті немайнові права чи блага інших осіб.

2.   Підстави цивільно-правової відповідальності

Підстави цивільно-правової відповідальності.

1) наявність майнової шкоди;

2) протиправність дії, якою заподіяно шкоду;

3) причинний зв'язок між протиправною дією і шкодою;

4) наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Цивільна відповідальність настає за наявності всіх чотирьох умов одночасно.

Шкода являє собою втрати майнового (та/або немайнового) характеру, що є наслідком протиправної поведінки боржника.

Майнова шкода, виражена в грошах,— це збитки. Збитки поділяють па реальну шкоду (витрати, зроблені кредитором для відновлення порушеного права, втрата чи пошкодження майна) та упущену вигоду (неодержані, доходи — які кредитор одержав би, якби його право не було порушене).

Немайнова (моральна) шкода може бути однією з умов відповідальності у випадках виникнення не договірної шкоди, визнання правочинів недійсними на основі недобросовісної поведінки однієї із сторін, посягання на особисті немайнові права і блага.

Моральною шкодою вважаються втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи, права чи блага якої порушено. Немайнова шкода юридичної особи виявляється у пошкодженні її ділової репутації. За загальним правилом відповідаль­ність за заподіяння моральної шкоди настає лише за наявності вини її заподіювача.

Цивільно-правова відповідальність настає лише за умови, якщо проти­правна поведінка є необхідною, основною і безпосередньою причиною ви­никнення збитків, тобто наявний причинний зв'язок між конкретними діями (бездіяльністю) боржника і шкодою.

Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею проти­правної дії. У цивільно-правовій відповідальності також розрізняють вину у формі умислу та у формі необережності. Однак форма вини боржника не може впливати на обсяг цивільно-правової відповідальності, який ви­значається межами об'єктивної шкоди.

У передбачених законом чи договором випадках цивільно-правова відповідальність може наставати й без вини: за шкоду, заподіяну громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокура­тури і суду; за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, та ін.

Та все ж за загальним правилом для покладення на особу цивільно-правової відповідальності наявність усіх зазначених умов є обов'язковою. За відсутності  однієї або кількох умов відповідальності вона не може бути застосована. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх за­лежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

За певних обставин боржник може бути звільнений від відповідальнос­ті за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. Так, боржник не несе відповідальності, якщо належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили. Непереборна сила — це над­звичайні та невідворотні за таких умов обставини чи події (повінь, земле­трус, раптовий ураган, а також явища соціального характеру — страйки тощо; прийняття компетентними органами держави актів, що забороня­ють чи призупиняють учинення певних угод, операцій та ін.). Не настає цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди (невиконання зобов'язання) в результаті випадку — обставин, в яких немає вини сторін та можливість настання яких боржник не міг і не повинен був передбачити.

Разом із тим не є непереборною силою чи випадком недодержання сво­їх обов'язків контрагентом боржника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У цивільному праві встановлено принцип презумпції вини боржника (заподіювача шкоди): він вважається винним, поки не доведе що неналеж­не виконання зобов'язання (шкода) виникло не з його вини. Тобто вина припускається, обов'язок доведення протилежного покладається на самого заподіювача шкоди. Щодо договірних правовідносин, відповідно до поло­жень Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язана із сумою цього відшкодування.

Цивільне законодавство, зокрема Цивільний кодекс України, установ­лює загальні положення щодо цивільно-правової відповідальності. Разом із тим у правових нормах, що регулюють окремі види зобов'язань, розмі­щені й спеціальні умови цивільно-правової відповідальності в конкретних життєвих ситуаціях.

3. Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб

В особливому порядку несуть відповідальність за завдану шкоду мало­літні та неповнолітні особи. Однак така шкода також має відшкодовувати­ся. Тому Цивільний кодекс установлює, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою особою, яка на правових підставах здійс­нює виховання малолітньої особи,— якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під нагля­дом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, майнову відповідальність за шкоду несуть ці заклади, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх­ньої вини.

Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодову­ється їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визна­чається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповно­літньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також у разі, коли в нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійс­нює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкоду­вати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшко­довується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

ту.

VI.Закріплення здобутих знань.

Для практичного застосування отриманих учнями знань в парах  визначте, хто буде нести відповідальність у наведених ситуаціях та поясніть, спираючись на положення законодавства, особливості відповідальності різних вікових груп:

1)13-річний Микола узяв у свого друга Петра велосипед і, катаючись, серйозно пошкодив його.

2)15-річна Мар'яна, бажаючи скоротити шлях до школи, перескочила через паркан ботанічного парку й випадково розтоптала рідкісні квіти.

3)Троє хлопців, 9, 10 і 14 років, граючи м'ячем, «влучили» у вітрину магазину одягу і розбили скло.

4)17-річний Андрій, який працює диск-жокеєм у барі, пошкодив відеомагнітофон, що належить власникові бару.

5)17-річнаУляна заробляла гроші від продажу косметики відомої фірми. Одного дня вона необачно залишила сумку з продукцією для реалізації в таксі.

Перевір свої відповіді:

1.                Микола є малолітньою особою, шкоду відшкодовують батьки чи особи, які їх заміняють.

2.                Мар’яна самостійно має відшкодовувати завдану нею шкоду однак вона – учениця, тому шкоду відшкодовують батьки чи опікуни.

3.                Самостійно відшкодовував хлопець 14-ти років, щодо інших – то це робитимуть батьки 9-ти та 10-ти річних хлопців, при чому відшкодовують у трьох рівних частинах

4.                 Андрій – неповнолітній, має заробіток шкоду відшкодовуватиме  самостійно

5.                Уляна – неповнолітня, має власний заробіток--  самостійно

V. Домашнє завдання: прочитати § 14, відповідати на запитання ст. 109, виписати в зошит нові поняття та їх визначення.

Додатковий матеріал: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjzvIGNisbKAhXE2xoKHScIA0sQFggkMAE&url=http%3A%2F%2Fwww.judges.org.ua%2Farticle%2FMalolitni-nepovnolitni.pdf&usg=AFQjCNH7ABWX3WnxO3gGPGozaDd76G8JDw&sig2=0rp8IrqobdcdmGgCQjRZxA